3 Ас/с 18.05.21 р. Дисципліна: Медсестринство в гінекології Тема заняття: «Оперативне лікування гінекологічних хворих» Викладач: Радченко І.І.

 

Лисичанський медичний фаховий коледж Методична розробка практичного заняття № 13 для студентів III курсу групи 3 Ас/с 18.05.21 р. Дисципліна: Медсестринство в гінекології Тема заняття: «Оперативне лікування гінекологічних хворих»

Викладач: Радченко І.І.

I.                      Актуальність теми: хірургічні методи в гінекології посідають значне місце в лікуванні гінекологічних хворих. Успіх хірургічного лікування багато в чому визначається адекватністю, передопераційною підготовкою та післяопераційного догляду, тому велике значення має кваліфікація середніх медичних працівників у догляді за такими хворими.

II.                   Навчальні цілі:

Ознайомитись з роботою відділення оперативних методів лікування, оснащенням їх; обов’язками середніх медичних працівників під час підготовки до операції, проведення операції і післяопераційного догляду за пацієнтами.

Знати: види операційних втручань, передопераційну підготовку хворої; інструментарій, методи стерилізації; особливості догляду у післяопераційний період; обсяг обстеження і підготовка для планових і ургентних операцій; методи знеболювання в гінекології.

Вміти: проводити передопераційну підготовку до гінекологічних операцій; санація піхви, катетеризація сечового міхура, проведення клізм, туалет статевих органів; накрити стерильного столика для малих гінекологічних операцій; здійснювати післяопераційний догляд.

III.               Виховна ціль: освоєння студентами залежності успішності оперативного лікування від знань, умінь і організованих дій медичних працівників.

Обладнання: набори інструментів для малих гінекологічних операцій.

IV.               Міжпредметні зв’язки: догляд за хворими, фармакологія, анатомія, хірургія.

1.Контроль вихідного рівня знань.

1.        Види гінекологічних знань:

а)        залежно від часу проведення;

б)        залежно від обсягу проведення оперції;

в)        залежно від шляху проведення операції.

2.                     Підготовка хворої до операції:

а)        планової;

б)        екстреної.

3.                     Види операцій на матці.

4.                     Види операцій на придатках.

5.                     Вагінальна операція.

6.                     Малі гінекологічні операції.

7.                     Ведення післяопераційного періоду.

8.                     Ускладнення післяопераційного періоду.

 

II.                   Формування професійних вмінь і навичок.

Підготовка інструментарію для:

-  пункції черевної порожнини;

-  біопсії шийки матки;

-  зондування порожнини матки;

-  діагностичного вишкрібання порожнини матки.

III.               Контроль кінцевого рівня знань і вмінь.

Вирішення клінічних задач, тестів, демонстрація навичок.

IV.               Література

Основна:

1.        Степанківська О.В., Щербина М.О., Гінекологія: підручник. - Київ ВСВ «Медицина» 2010 р. стр. - 3 77-393.

2.        Т.І. Хохліч. Практикум з гінекології. Київ Здоров'я 2007 р. стр. - 117-146.

3.        Грищенко В.І., Щербина М.О. Гінекологія: підручник. - Київ «Медицина» 2007 р.

4.        А.М. Валовіна. Практикум з гінекології. Київ ВСВ «Медицина» 2019 р.

5.        Хміль С.В. Гінекологія: підручник. - Тернопіль: Укрменкнига 2006 р.

Додаткова:

 

1.                     Наказ МОЗ України № 906 від 27.12.2006 р. Про затвердження клінічного протоколу з акушерської допомоги «Перинатальні інфекції».

2.                     Наказ МОЗ України № 329 від 15.06.2007 р. (Витяг). Про затвердження клінічних протоколів надання медичної допомоги з профілактики , тромботичних ускладнень в хірургії, ортопедії і травматології, акушерстві та^{1 2 3 4 5 * 7} гінекології.

3.                     Наказ МОЗ України № 554 від 17.09.2007 р. (Витяг). Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю «Онкологія» (Із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства охорони здоров’я № 645 від 30.07.2010 р., № 247 від 29.04.2011 р.).

4.                     Наказ МОЗ України № 502 від 29.08.2008 р. Про затвердження клінічного протоколу з антибактеріальної терапії з хірургії, травматології, акушерстві та гінекології.

ЗАПАЛЬНІ ЗАХВОРЮВАННЯ ЖІНОЧИХ СТАТЕВИХ ОРГАНІВ

ОПЕРАТИВНІ МЕТОДИ ЛІКУВАННЯ

До оперативних втручань у гінекологічній практиці вдаються лише за умови, що консервативні методи лікування випробувані, і єдиним шляхом до видужання хворої, а часом і для врятування її життя, є операція.

Показання, протипоказання до операції, її обсяг, метод знеболювання визначає лікар, проте величезна роль середнього медичного персоналу полягає в підготовці хворої до операції, післяопераційному догляді за нею, забезпеченні технічного боку операції — підготовки інструментарію, білизни, операційного блоку з повним дотриманням правил асептики та антисептики.

Гінекологія належить до хірургічної галузі медицини, тому в гінекологічному відділенні вимоги до устрою операційного блоку, стерилізації інструментарію, дезінфекції різних об'єктів, підготовки медперсоналу та інструментального столу до операції теж самі, що і для хірургічного відділення.

Розрізняють такі гінекологічні операції:

1.    Залежно від часу проведення:

-         планові, коли заздалегідь визначають дату і час проведення операції.

Планову операцію краще проводити в першу половину менструального циклу. Не можна призначати операцію за 2—3 дні до менструації (крім діагностичного вишкрібання) і під час неї у зв'язку з фізіологічним посиленням кровоточивості тканин органів малого таза;

-         екстрені (ургентні), коли операцію проводять у будь-який час, якщо є загроза життю хворої.

2.    Залежно від обсягу проведення операції:

-         великі (надпіхвова ампутація матки, екстирпація матки, видалення придатків матки тощо);

-         малі (діагностичне вишкрібання, біопсія, поліпектомія тощо).

-         Залежно від шляху проведення операції:

-         черевностінкові (лапаротомія — розтин передньої черевної стінки: поздовжній або поперечний за Пфанненштилем, — лапароскопія) — надпіхвова ампутація матки, екстирпація матки, операції на придатках матки тощо;

-         вагінальні (піхвові) — пластика стінок піхви, створення штучної піхви, екстирпація матки, біопсія шийки матки, видалення міоматозного вузла, що «народжується», тощо.

ПІДГОТОВКА ХВОРОЇ ДО ОПЕРАТИВНОГО ВТРУЧАННЯ

Готуючи хвору до планової операції, проводять її ретельне клініко- лабораторне дослідження: загальний аналіз крові, група крові та резус- фактор, дослідження крові на сифіліс, ВІЛ-інфекцію, НВsАg (австралійський антиген), біохімічні аналізи крові (загальний білок, креатинін, сечовина, білірубін, печінкові проби, електроліти, коагулограма), глюкози в крові, загальний аналіз сечі, бактеріоскопічне (за потреби і бактеріологічне) дослідження виділень із піхви, каналу шийки матки, сечівника; онкоцитологічне дослідження; електрокардіографія; рентгенографія органів грудної клітки.

Хвору оглядають стоматолог, терапевт, анестезіолог, а за показаннями — інші спеціалісти (невропатолог, окуліст, хірург тощо).

 

Напередодні операції жінка не вечеряє, можна випити лише склянку солодкого чаю, зранку не снідає. Увечері і зранку перед операцією їй ставлять очисні клізми, вона приймає гігієнічний душ; за потреби — зголюють волосся з лобкового підвищення, зовнішніх статевих органів, передньої черевної стінки. Безпосередньо перед операцією жінка спорожнює сечовий міхур, за потреби їй уводять постійний катетер на весь час операції.

При підготовці хворої до піхвової операції проводять санацію піхви до досягнення І—ІІ ступеня чистоти піхви. У день операції піхву обробляють ан­тисептичним засобом і вводять стерильний тампон. Відсутність інфекції в піхві значно зменшує ризик розвитку післяопераційних септичних ускладнень.

Перед операцією проводять медикаментозну підготовку, щоб усунути психічне напруження і нормалізувати сон. Увечері напередодні операції хворій призначають снодійні, транквілізатори.

За 30—40 хв до операції виконують премедикацію: внутрішньом'язово вводять атропін, наркотичні анальгетики (промедол), антигістамінні препарати (димедрол).

Підготовка хворої до екстреної операції в більшості випадків дуже обмежена за часом (інколи — до кількох хвилин) і тому зводиться до мінімуму: визначають групу крові і резус-фактор; якщо дозволяють обставини, ставлять очисну клізму (при кровотечі клізма, протипоказана); за потреби проводять аспірацію шлункового вмісту та промивання шлунка, зголюють волосся на лобковому підвищенні; обов'язково спорожнюють сечовий міхур і вводять постійний катетер; премедикацію можуть виконувати безпосередньо в операційній внутрішньовенним уведенням препаратів.

ЗНЕБОЛЮВАННЯ ГІНЕКОЛОГІЧНИХ ОПЕРАТИВНИХ ВТРУЧАНЬ

У гінекологічній практиці застосовують усі види знеболювання.

При невеликих за обсягом та короткочасних гінекологічних втручаннях використовують внутрішньовенне введення анестетиків (натрію тіо- пентал, кетамін та ін.). Місцеву анестезію застосовують лише за наявності протипоказань до загальної — гострі запальні процеси у верхніх дихальних шляхах, повний шлунок, а також відмови хворої від загального знеболювання або за відсутності умов для проведення наркозу. Основним методом місцевого знеболювання є парацервікальна анестезія, якої досягають, уводячи анестетик у приматкову (параметральну) клітковину.

Для знеболювання великих гінекологічних операцій застосовують комбінований ендотрахеальний наркоз у поєднанні з міорелаксантами та штучною вентиляцією легень або епідуральну анестезію.

Обов'язками середнього медичного персоналу є підготовка інструментарію до проведення знеболювання, постійне спостерігання за станом хворої під час анестезії, вчасне виконання розпоряджень лікаря, ведення наркозної карти.

ОСНОВНІ ГІНЕКОЛОГІЧНІ ОПЕРАТИВНІ ВТРУЧАННЯ
ЧЕРЕВНОСТІНКОВІ ГІНЕКОЛОГІЧНІ ОПЕРАТИВНІ ВТРУЧАННЯ

Оперативні втручання на придатках матки. Видалення маткової труби (тубектомію) (мал. 163) виконують при позаматковій вагітності, гідро-, піосальпінксі.

Після доступу в черевну порожнину накладають затискачі на брижу маткової труби (мезосальпінкс) та її матковий кінець. Маткову трубу відтинають вище від накладених затискачів; перев'язують тканини, які перебували у затискачах; затискачі знімають; проводять перитонізацію кукси; відновлюють цілість передньої черевної стінки.

Якщо потрібно зберегти маткову трубу для ймовірної вагітності і якщо труба перебуває в стані, який дає змогу її зберегти, видаляють плодове яйце (при позаматковій вагітності) і рану труби закривають кетгутовими швами або проводять резекцію маткової труби з подальшою реабілітаційною терапією.

Операцію резекції яєчника виконують за наявності різних видів кістозних утворень (фолікулярна кіста, кіста жовтого тіла), склерокістозних яєчників, при апоплексії яєчника.

Клиноподібно вирізають частину тканини, що підлягає видаленню, після цього яєчник ушивають декількома окремими кетгутовими швами. Для ушивання тканини яєчників використовують тонкі круглі голки і тонкий кетгут.

Видалення яєчника (оваріоектомія; мал. 164) здебільшого показано при пухлинах яєчника.

Після потрапляння у черевну порожнину на ніжку утворення (власна зв'язка яєчника, підвішувальна зв'язка, іноді до складу ніжки входить і маткова труба) накладають затискачі, між ними розрізають тканини, утворення видаляють, куксу прошивають і перев'язують, проводять перитоні- зацію кукси, відновлюють цілість передньої черевної стінки.

Оперативні втручання на матці. Видалення міоматозного вузла (енуклеація (вилущення) міаматозного вузла, консервативна міомектомія; проводять за наявності поодиноких невеликих субсерозних або інтерстиціальних вузлів.

У разі наявності субсерозного вузла на ніжці його захоплюють щипцями, проводять круговий розтин майже по вузлу, ближче до ніжки, не зачіпаючи капсули. Поворотом навколо осі вузол вилущують. Таку саму операцію виконують і в разі інтерстиціального вузла, однак підхід до вузла проводять шляхом розтину стінки матки і капсули у місці найбільшого випинання вузла. Після вилущення вузла стінку матки (ложе вузла) зашивають.

Надпіхвову ампутацію матки без придатків виконують при лейоміомі матки, якщо шийка матки та придатки не змінені.

Під час операції видаляють лише тіло матки. Після фіксації тіла матки накладають затискачі, розтинають, прошивають та перев'язують круглу зв'язку матки, власну зв'язку яєчника, маткову трубу, судинні пучки з обох боків. Від'єднують тіло матки від шийки матки на рівні внутрішнього вічка. Накладають шви на куксу шийки матки, проводять перитонізацію і відновлюють цілість черевної стінки.

Екстирпацію матки без придатків виконують при міомі матки в поєднанні з патологією шийки матки. Під час операції видаляють матку разом із шийкою.

Після фіксації тіла матки накладають затискачі, розтинають, прошивають та перев'язують круглу зв'язку матки, власну зв'язку яєчника, маткову трубу, крижово- маткові зв'язки, судинні пучки та піхвові гілки маткових судин з обох боків. Відокремлюють матку від склепінь піхви, обшивають куксу піхви, проводять перитонізацію і відновлюють цілість черевної стінки.

Надпіхвову ампутацію матки з придатками переважно проводять при поєднанні патології тіла матки та її придатків на тлі незміненої шийки матки, при злоякісних пухлинах яєчників.

 

Екстирпація матки з npuдamкaмu показана при поєднанні патології тіла, шийки матки та її придатків, а також при злоякісних пухлинах тіла або шийки матки.

 

ВАГІНАЛЬНІ ОПЕРАТИВНІ ВТРУЧАННЯ

Втручання на піхвовій частині шийки матки. Пластику шийки матки за Емметом (мал. 167) виконують для усунення старих бічних деформованих розривів шийки матки за відсутності її гіпертрофії. Після попередньої підготовки піхву розкривають за допомогою дзеркал, фіксують пшику матки кульовими щипцями. За допомогою скальпеля освіжають краї старих розривів по всій довжині, відсе- паровані (розділені) краї з'єднують окремими кетгутовими швами.

Ампутацію шийки матки за Штурмдорфом (мал. 168) виконують у разі гіпертрофії і подовження шийки матки, а також при раку шийки матки 0 стадії в жінок у віці до 50 років.

Піхву розкривають за допомогою дзеркал, шийку матки захоплюють кульовими щипцями і опускають до отвору піхви, за допомогою скальпеля висікають тканину у вигляді конуса, вістря якого спрямоване до каналу шийки матки, конус видаляють і накладають основні та додаткові кетгутові шви на шийку матки.

Клиноподібну ампутацію шийки матки за Шредером (мал. 169) здійснюють переважно при ектропіоні шийки матки.

Після розкриття піхви за допомогою дзеркал шийку матки фіксують кульовими щипцями. Праворуч і ліворуч від каналу шийки матки ножицями або скальпелем розрізають її піхвову частину. Глибина розрізу залежить від передбачуваного обсягу ампутації. На передній і задній губах шийки матки клиноподібно видаляють патологічно змінену тканину, краї зшивають окремими швами.

Пластику передньої стінки піхви (передня кольпорафія; мал. 170) виконують при опущенні передньої стінки піхви.

Після розкриття піхви за допомогою дзеркал і фіксації шийки матки кульовими щипцями на передній стінці піхви скальпелем намічають овальної форми шматок слизової оболонки. Верхній край шматка захоплюють затискачем і частково гострим, частково тупим шляхом поступово відділяють (відсепаровують) і вирізають вимічений шматок. Накладають окремі занурені кетгутові шви, після чого безперервним кетгутовим швом ушивають краї слизової оболонки піхви із зануренням накладених раніше швів.

Пластику задньої стінки піхви і м'язів тазового дна (кольпоперинео- рафія з леваторопластикою; мал. 171) виконують при опущенні задньої стінки піхви. За допомогою трьох затискачів відмежовують трикутник на задній стінці піхви, причому два з них накладають праворуч і ліворуч на межі переходу слизової оболонки піхви у шкіру промежини, а третій — на задню стінку піхви по середній лінії. У межах наміченого трикутника відсепаровують за допомогою скальпеля і тупфера слизову оболонку задньої стінки піхви. Після видалення шматка слизової оболонки оголюють ле- ватори та з'єднують їх один з одним шляхом накладання декількох швів.

У такий самий спосіб з'єднують тканини над ними, після чого слизову оболонку задньої стінки піхви ушивають безперервним кетгутовим швом зверху донизу.

Серединну кольпорафію виконують при повному випадінні матки в жінок літнього віку, які не живуть статевим життям і не мають патологічних змін шийки матки

 

 

Передню і задню губу шийки матки захоплюють кульовими щипцями і виводять із соромітної щілини матку й піхву. З передньої і задньої стінок піхви відсепаровують і вирізають прямокутні шматки слизової оболонки. Ділянки вилучених шматків мають збігатися одна з одною за розмірами і формою. Далі ушивають спочатку передні краї поверхонь рани, потім — бічні і задні. Під час ушивання відбувається поступове занурення матки, шийки матки і стінок піхви.

Екстирпацію матки через піхву і пластику промежини виконують у старечому віці при поєднанні повного випадіння матки із супутніми захворюваннями (ерозії, старі розриви шийки матки, пухлини).

МАЛІ ЗА ОБСЯГОМ ГІНЕКОЛОГІЧНІ ВТРУЧАННЯ

Пункцію черевної порожнини крізь заднє склепіння піхви (див. мал. 22) виконують як із діагностичною (підозра на переривання позаматкової вагітності, апоплексія яєчника, пельвіоперитоніт), так і з лікувальною метою (уведення антибіотиків).

Після розкриття піхви за допомогою дзеркал і фіксації задньої губи шийки матки кульовими щипцями виконують прокол заднього склепіння довгою голкою та видаляючи за допомогою шприца вміст черевної порожнини (кров, ексудат).

Біопсію шийки матки (див. мал. 23) призначають за підозри на злоякісну пухлину шийки матки і виконують після кольпоскопічного дослідження.

Після розкриття піхви за допомогою дзеркал і фіксації шийки матки кульовими щипцями частину патологічно зміненої тканини шийки матки на межі із здоровою тканиною видаляють скальпелем або конхотомом. Якщо біопсію виконували за допомогою скальпеля, на шийку матки накладають кетгутові шви. Видалений шматочок тканини направляють на гістологічне дослідження.

Зондування порожнини матки (див. мал. 21) виконують перед медичним абортом та діагностичним вишкрібанням для визначення довжини порожнини матки. Для виявлення субмукозних міоматозних вузлів зондування має відносну цінність.

Після оголення шийки матки за допомогою дзеркал та її фіксації кульовими щипцями через канал шийки матки вводять зонд до дна матки. Під час проведення зондування можлива перфорація матки.

Діагностичне вишкрібання порожнини матки (див. мал. 24) застосовують як із діагностичною метою для визначення стану слизової оболонки матки, так і з лікувальною — для спинення кровотечі.

Після оголення шийки матки за допомогою дзеркал та фіксації її кульовими щипцями проводять зондування матки, розширення каналу шийки матки розширювачами Гегара та вишкрібання середньою кюреткою слизової оболонки порожнини матки. Якщо виконують роздільне діагностичне вишкрібання (при підозрі на рак шийки або тіла матки), до зондування порожнини матки проводять вишкрібання слизової оболонки каналу шийки матки маленькою кюреткою. Видалену слизову оболонку направляють на гістологічне дослідження.

Інструментарій, який застосовують при гінекологічних втручаннях (мал. 172).

ВЕДЕННЯ ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНОГО ПЕРІОДУ

Усі заходи після операції мають бути спрямовані на профілактику і своєчасне виявлення можливих ускладнень.

 

 

Одразу після операції хвору переводять у спеціальну палату, де має постійно перебувати медична сестра, яка володіє навичками виконання необхідних реанімаційних маніпуляцій. Палата має бути оснащена системою підведення кисню, дихальними апаратами і набором лікарських засобів для надання екстреної допомоги.

Особливу увагу хворій приділяють у перші 6 год після операції, погодинно вимірюючи артеріальний тиск, визначаючи частоту пульсу й дихання. У разі зниження артеріального тиску, зміни частоти і наповнення пульсу, розладів дихання, виникнення кровотечі та розвитку інших ускладнень терміново викликають чергового лікаря.

При черевностінкових втручаннях одразу після операції на ділянку післяопераційної рани на 3—4 год накладають вантаж для гемостазу й запобігання розходженню швів передньої черевної стінки під час блювання або кашлю. Також для зменшення болю в операційній рані призначають холод на 30 хв (через 1,5—2 год), який відміняють через 2 доби.

Одним із патологічних чинників, що негативно впливає на перебіг післяопераційного періоду, є біль, для усунення якого через 4—6 год після операції хворій призначають анальгетики (промедол, анальгін та ін.). Ін'єкції за потреби повторюють кожні 4—6 год, а через 2—3 доби — 1 раз на добу (на ніч).

У післяопераційний період найголовнішим є оцінювання загального стану хворої (температура, пульс, артеріальний тиск, дихання), стану післяопераційної рани, нагляд за своєчасним спорожненням сечового міхура і кишок, установлення наявності чи відсутності ознак подразнення очеревини, визначення стану кишок.

У більшості хворих уже наприкінці першої доби після операції починають відходити гази, відновлюється перистальтика кишок. Для стимуляції перистальтики з першої доби післяопераційного періоду призначають прозерин, церукал. Якщо перистальтика відсутня, на другу добу роблять гіпертонічну клізму, а на третю, за потреби, — очисну

Через 8—10 год після операції сечовий міхур має бути спорожнений, незважаючи на те що відразу після операції сечу було виведено через катетер. Якщо самостійне сечовипускання унеможливлене, затримку сечі усувають лікарськими (пітуїтрин) і рефлекторними засобами (тепле судно, струмінь води) або шляхом катетеризації сечового міхура. У більшості хворих функція сечового міхура відновлюється, як тільки їм дозволяють вставати.

У перші 6—8 год після операції пацієнтці не дозволяють пити, тільки змочують їй губи та слизову оболонку ротової порожнини вологою серветкою. Згодом дають пити невеликими порціями переварену воду, настій шипшини без цукру, мінеральну негазовану воду. Із другої доби рідину дозволяють пити в кількості 1—1,5 л, а також бульйон, кефір. На третю добу можна вживати протерті супи, надалі поступово переходячи на загальне харчування.

З огляду на втрати рідини під час операції у післяопераційний період показана інфузійна терапія для коригування водно-електролітного і білкового обмінів, кислотно-основного стану та реологічних властивостей крові. Характер і об'єм інфузійної терапії зумовлені основним захворюванням, особливостями оперативного втручання і віком хворої. Інфузійну терапію проводять протягом декількох днів після операції.

Антибіотики доцільно призначати лише за наявності запальних процесів у малому тазі, після травматичних операцій, при повторних операціях або якщо виникла небезпека інфікування.

 

Поведінка хворої в ліжку до кінця першої доби має бути активною (глибокі вдихи, згинання ніг, зміна положення тіла) для профілактики пневмонії. Призначають дихальну гімнастику. При неускладненому перебігу післяопераційного періоду хворі можуть вставати і ходити вже на другу добу (лапароскопії — через декілька годин) після операції.

Особливо пильної уваги потребує післяопераційна пов'язка. Першу перев'язку роблять на другу добу. Далі, якщо післяопераційний період перебігає без ускладнень, перев'язки роблять за потребою. Шви знімають на 6—8-у добу після операції.

Двічі на день хворим проводять туалет зовнішніх статевих органів, обмиваючи їх дезінфекційними розчинами.

На 7—8-у добу (за лапароскопії — на третю добу) після операції за умови неускладненого перебігу післяопераційного періоду жінку виписують зі стаціонару під нагляд дільничного гінеколога.

Після піхвових операцій у післяопераційний період показані ліжковий режим, анальгетики й антибіотики (за показаннями), дихальна гімнастика, регуляція функцій кишок і сечового міхура. При операціях на м'язах тазового дна акт дефекації затримується на 5 діб, що забезпечують ретельним спорожненням кишок перед операцією і споживанням рідкої їжі протягом 5 діб після операції. Із 6-ї доби харчовий раціон поступово розширюють, однак без включення клітковини.

Догляд за післяопераційною раною на промежині ведуть відкритим способом, піхву обробляють 0,1 % розчином калію перманганату. На 5-у добу призначають клізму, шви знімають на 6-у добу.

Вставати і ходити хворим після піхвових операцій дозволяють на 7-у добу, а виписують на 12-у. Протягом 3 міс. рекомендують обмежувати підняття важкого (не більше 3 кг). Пацієнток звільняють від важкої фізичної праці на термін до 6 міс.

Після гінекологічних операцій малих за обсягом наглядають за загальним станом хворої (артеріальний тиск, пульс, колір шкіри та слизових оболонок, температура) та виділеннями зі статевих шляхів.

УСКЛАДНЕННЯ ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНОГО ПЕРІОДУ

У післяопераційному періоді можуть виникати ранні (у перші години) та пізні (на 2—6 добу) ускладнення.

Одразу після операції, під час виходу з наркозу, можуть виникнути нудота і блювання. Голову хворої слід повернути набік і не залишати без нагляду, бо можливі аспірація блювотних мас й асфіксія.

Достатньо часто у хворих спостерігають у тій чи іншій мірі дихальну недостатність, що зумовлена залишковою дією м'язових релаксантів, анестетиків та наркотичних анальгетиків, що проявляється гіпоксією та метаболічним ацидозом. Для лікування цих явищ застосовують кисневу терапію, перкусійний та вібраційний масаж грудної клітки, бронхолітики (бронхолітин, еуфілін тощо), інгаляційну терапію. Для лікування застійних явищ у легенях та профілактики пневмонії застосовують дихальну гімнастику.

Серед заходів щодо профілактики тромбоемболічних ускладнень провідне місце нарівні з достатньою гідратацією посідають активне ведення післяопераційного періоду (активна і пасивна гімнастика, раннє вставання з ліжка), еластичне бинтування кінцівки з варикозно-розширеними венами, застосування (за показаннями) прямих і непрямих антикоагулянтів.

 

Післяопераційні кровотечі насамперед проявляються зниженням ар­теріального тиску, прискоренням пульсу, блідістю шкіри і слизових оболонок, появою крові із дренажних трубок або з піхви, зниженням рівня гемоглобіну. Про появу таких ознак медична сестра негайно повідомляє чергового лікаря.

До гнійно-запальних ускладнень належать нагноєння післяопераційної рани та післяопераційний перитоніт. Початкові симптоми медична сестра може виявити при ретельному спостереженні за хворою: підвищення температури тіла, прискорення пульсу, пульсівний біль, гіперемія, набряк у ділянці рубця, гнійні виділення з рани; при перитоніті, крім того зниження артеріального тиску, поверхневе дихання, нудота, блювання, сповільнення перистальтики кишок, невідходження газів, позитивні сим­птоми подразнення очеревини. Про появу перших таких ознак медсестра повідомляє лікаря і надалі виконує призначення.

 

ІІІ. Контроль кінцевого рівня знань і вмінь.

Вирішення клінічних задач, тестів, демонстрація навичок.

1.       Що таке малі гінекологічні операції?

2.       Інструментарій,  який застосовують  при біопсії   шийки матки.

3.       Черевностінкові  гінекологічні оперативні втручання.

4.       Вагінальні  оперативні  втручання.

Тести: Невідкладні стани в акушерстві та гінекології.

 

Відповідь на задачи та тести давати на  ім’я  Радченко   І.І.

Номер смартфона  №  0665615331

 

 

м. Лисичанськ, 2021 р.