Лекція №9 для студентів IV курсу Групи 4-А с/с від 22.11.2021р. Тема лекції: «Хламідійна інфекція. Урогенітальний трихомініаз» Викладач: Радченко І.І

 

Лисичанський медичний коледж

Лекція №9 для студентів IV курсу

Групи 4-А с/с 

від 22.11.2021р.

Спеціальність: «Медсестринство в дерматології та венерології».

Тема лекції: «Хламідійна інфекція. Урогенітальний трихомініаз»

Викладач: Радченко І.І

                                       План лекції.

1.Визнкачня хламедійної інфекції

2.Етіологія-Збудник хвороби Chlamidia Teachomatis

3.Епідеміологія

4.Класифікація хламілної інфекції.

 А.Хламіднак лімфогранульма(хворобо Ніколя-Фавра)

 Б.Інші хвороби спричинені хламідіями:

 -урогенітальний хламідіоз

 -хламідійна інфекція нижнього відділу сечостатевого каналу.

 В.Хламідійна інфекція органів таза та інших органів сечової та статевої системи.

 Г.Хламідійна інфекція відхідниково-прямокишкової ділянки.

 Е.Хламедійний фарингіт.

 Ж.Хламідійна інфекція іншої локалізації.

5.Клінічна катина.

6.Діагностика хламідійних інфекцій:

-цитологічна діагностика;

-серологічна діагностика;

-культууральна діагностика;

-генодіагностика;

-експрес-діагностика;

-сикірно-алергічна проба;

-диференціальна діагностика.

7.Принципи лікування хворих із хламідійною лімфо гранульомою.

8.Профілактика хламідійних інфекцій.

                                             Література

1 М.Б. Шегедин, Т.О.Нужна : «Дермотологія,венерологія та клінічна оцінка результатів лабораторних досліджень. Підручник для студентів вищих медичних навчальних закладів I-III рівнів акредитації стр.328-371.

                                            

Хламідійна інфекція-це інфекція. яка передається статевим шляхом.Тому відомості про пацієнтів не підлягають розголошенню. За розголошення зазначених відомостей медичний персонал притягується до кримінальної та адміністративної відповідальності.

 Збудник хламідійної інфекції-Chlamidia traxomatis, відкрита Гальдберштедтером та Провачеком у 1907р.

 За даними епідеміологічних досліджень, від 10 до 25% сексуально активних дорослих людей інфіковані хламідіями. Хламілійну інфекцію реєструють в 2-36 рази частіше від гонорейної. Оскільки останніми роками неухильно зростає частота урогенітального хламідіозу,в багатьох країнах хламідіоз включено в перелік захворювань. Які підлягають обов’язковому статистичному обліку.

 На хламідійну інфекцію страждають переважно особи віком 20-24роки.Ризик захворювання на хламідійну інфекцію збільшується в разі застосування оазних контрацептивів.

 Як віруси,хламідії не можуть функціонувати поза клітинами хазяїна,оскільки не мають своєї АТФ,е ростуть на поживних середовищах. Як бактерії вони містять дві нуклеїнові кислоти (ДНК,РНК),мають клітинну стінку,чутливі до антибактеріальних препаратів.

 Хламідії мають складну антигенну структуру. Позаклітинні хламідії втрачають вірулентність упродовж 24-36год.при температурі 35-37 С, інактивіруються при температурі 95-100 С 5-10хв.Вони дуже чутливі до всіх дезінфекційних речовин (2%розчин лідолу, 0.5% розчинам фенолу та перманганату калію 0.1% розчину калію йодиду,водню пероксиду)та УФО. Встановлено можливість збереження життєдіяльності хламідій у забруднених ними тканинах(білизна,постіль)до 2 діб при t 18-20 С

 Хломідії володіють тропізмом до циліндричного епітелію,що вистилає в організмі людини слизову оболонку сечівника,каналу шийки матки,прямої кишки, конюктиви глотки. Активації хламідійної інфекції може призвести до розвитку інфаркту міокарда або гострого порушення мозкового кровообігу (інсульту)навіть тоді,коли атеросклеротична бляшкана займає 80-90% просвіту артерії,а лише почала розвиватися.

 Джерело зараження-хворі на хламідіоз люди, а можливо від папуг і котів.

 Шляхи зараження. Збудник міститься в гнійних виділеннях і проникає в організм людини через мікротравми слизової оболонки або шкри. Зараження відбувається в основному статевим шляхом,хоча можливими побутовим шляхом, хоча можливий і побутовий шлях передачі інфекції (забруднена білизна,мочалка губка тощо).

 

Клінічна картина хламідійної інфекції у чоловіків та жінок.

Хламідійна інфекція нижнього відділу сечостатевого каналу у чоловіків перебігає як уретрит,у жінок-як уретрит і цервіцит.

 Суб’єктивні симптоми  при хламідійному уретриті невиражені,а іноді зазначене захворювання взагалі перебігає безсимптомно. Основними скаргами хворих на хламідійний уретрит є свербіж у ділянці сечовипускального каналу,помітні слизуваті виділення зранку та наприкінці сечовипускання під час дефекації,незначний ріжучий біль під час сечовипускання.

 Усі симптоми хламідійного уретриту є досить неспецифічними,тому для підтвердження діагнозу потрібно провести лабортоні дослідження.

 Можливими ускладненнями зазначеного захворювання є простатит,везекуліт,епідидиміт,орхіт,синдром Рейтера,безпліддя Ризик розвитку ускладнень зростає в разі повторного зараження хламідіозом.

 Синдром Рейтера розвивається через 7-30діб після інфікування,та характеризується триадою симптомів:уретрит,конюктивіт,артрит з класичним проявами та додатковими ознаками:цирцинарний балонопостит, кератодермія підошв,псоріазоподібний висип на ліктях.колінах,сідницях волосистій частини голови.

 Виділяють повний і неповний синдром Рейтера.

А.Особливості хламідійного конюктивиту:

- двобічне ураження;

- легкий перебіг;

- регрес без лікування.

Б.Особливості хламідійного артриту:

- скарги на біль у кульшових суглобах,трубчастих кістках,ребрх ,п’ятах

- поступове прогресування ураження суглобів знизу до гори

- рання атрофія м’язів

- Рентгенгологічно: Остеопороз,шпори з ерозіями кісток навколо кісткові проліферати в місцях прикріплення сухожилків.

Крім того можливі ураження внутрішніх органів:міо-та перікардит,енцефаліт,нефрит тощо.

 Потрібно зазначити,що синдром Рейтера може розминутися не лише на тлі хламідійної інфекції,а і після перенесених кишкових інфекцій,спричинених шигелами, сальмонелами, ієрсиніями.

У жінок первинною ділянкою  ураження при хламідійній інфекції зазвичай є слизова оболонка шийки матки,рідше-сечовипускальний канал.Хламідйне ураження нижніх відділів сечостатевого каналу не має специфічних проявів,

Може перебігати малосимптомно,що зумовлює розвиток висхідної інфекції. У разі поєднання хламідіозу із захворюванням шийки матки основним клінічним проявом є наявність значної кількості слизистих відділень протягом тривалого періоду. При гострому перебігу хламідіозу жінка скаржиться на значні виділення з піхви,іноді- на дизуричні явища і болюче та часте сечовипускання,під час огляду виявляють гіперемію слизової оболонки статевих органів. Ускладнення урогенетального хламідіозу в жінки є безпліддя.

 Потрібно зазначити,що не рідко жінки,інфіковані хламідіями,хворіли в минулому або страждають одночасно на інші захворювання,що передається статевим шляхом.

 Принципи лікування хворих на хламідійну інфекцію.

 Терапія хламідійної інфекції є найскладнішим аспектом зазначеної проблеми, що пов’язано з особливостями хламідії, з циклом її розвитку, а такожз тим,що в 70% випадків хламідіоз поєднується з іншими захворюваннями, що передається статевим шляхом ( уреоплазмоз, мікоплазмоз, герпетична  інфекція, гарднельоз). Навіть у разі адекватної протихламідної терапії частота рецидивів становить 2-50%

 Еміотропна специфічна терапія ґрунтується на чутливості до антибактеріальних препаратів і на їхні внутрішньоклітинній локалізації хламідії чутливі до антибактеріальних препаратів тетрациклінового ряду,,мікроїдів і хінолінів. Досі немає думки щодо застосування антибіотиків пеніцилінового ряду.

 Антибіотики тетрациклінового ряду:

-доксициклін,тетрациклін,метациклін.

-Макроліти:кларитроміцин джозаміцин (вілпрофен), азітроміцин (сумамед),медекаміцин, рокситроміцин (рулід), спіраміцин (роваміцин).

-фторхінолони:офлаксацин (занозин,тари від),норфлоксацин,ципрофлоксацин (церафан.ципробай),пефлоксацин,готибакт(гатифлоксаци),моксифлаксацин,ланефлоксацин.

 Сульфаніламідні препарати ефективні за одначасного комбінування із зазначенням вище препаратами.

 Контроль вилікування проводять через 3-4 тижнів після завершення повторного курсу за допомогою таких симих методів і тестів, що і під час встановлення етіологічного діагнозу.Критеріями вилікування відсутність клінічних симптомів та негативі результати лабораторного обстеження пацієнта і його статевих партнерів.