Медсестринство в дерматовенерології Група 4 А с/с Дата 02.12.20 р. Тема № 10 «ВІЛ-інфекція/СНІД. Охорона праці в галузі

 

Викладач	Радченко І.І.
Предмет	Медсестринство в дерматовенерології
Група	4 А  с/с
Дата	02.12.20 р.
Тема  № 10	«ВІЛ-інфекція/СНІД. Охорона праці в галузі

 

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ЛЕКЦІЇ № 10

           

          АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ:ВІЛ-інфекція є глобальною проблемою і загрожує не тільки здоров’ю, а й виживанню людства, як окремого біологічного виду. Синдром набутого імунодефіциту (СНІД) є одним із найнебезпечніших інфекційних захворювань, яке дуже швидко поширюється в різних країнах світу, зокрема і в Україні, а відсутність ефективного лікування призводить до неминучого летального наслідку. Одним із ранніх і доступних для візуального спостереження і клінічного оцінювання маркерів СНІДу є дерматологічна патологія, яка часто супроводжує СНІД, знання яких дає можливість запідозрити хворих на СНІД і провести відповідне лабораторне тестування. Тому треба знати дерматологічні прояви СНІДу.

        

 ЦІЛІ ЛЕКЦІЇ:

            а) навчальні -  знати сучасні погляди на етіологію і патогенез ВІЛ-інфекції та СНІДу; питання дерматології: фактори, що зумовлюють розвиток та поширення захворювання, клінічну класифікацію та загальний перебіг ВІЛ-інфекції, дерматологічні прояви СНІДу (інфекційні дерматози, неопластичні дерматози), дерматози які при СНІДі мають тяжкий перебіг; методи діагностики ВІЛ- інфекції, принципи терапії і профілактики ВІЛ-інфекції та СНІДу.

                        б) виховні -виховувати клінічне мислення, почуття гордості, професійного милосердя та культури праці, поглибити почуття професійної відповідальності, засвоїти принципи медичної етики і деонтології в роботі медичної сестри з пацієнтами.

 

             ЗМІСТ МАТЕРІАЛУ

            ВІЛ-інфекція / СНІД - синдром набутого імунодефіциту.

            Етіологія, епідеміологія

            Збудник - вірус імунодефіциту людини (ВІЛ), який належить до нейрон- та лімфотропнихРНК-вміснихретровірусів, дуже нестійкий у зовнішньому середовищі.

            Шляхи передачі:

- статевий (основний), в т. ч. при оральних та анальнихконтактах;

- трансплацентарний;

- гемотрансфузійний;

- професійний (у медпрацівників) через забрудненікров'ю хворого інструменти, голкитощо.

            Групи ризику та сприяючі чинники при зараженні ВІЛ- інфекцією:

- наркомани;

- повії;

- гомосексуалісти;

- пацієнти, яким часто переливають кров донорів;

- невпорядковане статеве життя з нехтуванням використання презервативів;

- діти, народжені від ВІЛ-інфікованих матерів.

Клініка

Стадії ВІЛ - інфекції:

1. Інкубаційна (від 4 тижнів до 1,5 року).

2. Стадіяпервиннихпроявів.

2.1. Гостраінфекція (гострийперіод) — розвиваєтьсяприблизно через 2-4 тижніпіслязараження, триває 3-14 днів. У цейперіодпацієнтаможетурбуватизагальнаслабість, гарячка, ангіна, підвищенапітливість, особливо вночі, діарея, збільшеннялімфовузлів, гепатотаспленомегалія, артралгії, міалгії. На шкірі у цейперіодможутьз'явитисячисленніблідо-рожевіплямиокруглоїабоовальноїформи, діаметром 3-5 мм, які не супроводжуютьсясуб'єктивнимивідчуттями, не схильні до злиття та не лущаться. Ціплямиіснуютькількаднів та безсліднозникають.

2.2. Латентна, прихованастадія (безсимптомнаінфекція): триваєвідкількохмісяців до 5-10 років, діагностуєтьсялише лабораторно. Наприкінцібезсимптомноїінфекціївиникаєперсистуючагенералізованалімфаденопатія (ПГЛ).

2.3. СНІД - асоційованийсимптомокомплекс (пре-СНІД).

3. Стадія вторинних проявів або хвороб - власне СНІД формується на фоні генералізованої лімфаденопатії через 1,5 - З роки від її початку внаслідок приєднання різноманітних загальних порушень та уражень органів і систем. Клінічні прояви: головніболі, загальнаслабість, підвищенепотовиділення, гарячка, кашель, схуднення, артралгії, діарея. Цястадіясупроводжуєтьсяопортуністичнимиінфекціями.

4. Термінальнастадіявизначаєтьсятяжкістюклінічної симптоматики, маєнезворотний характер і закінчується летально.

Усіхворобишкіри та слизовихоболонок, щосупроводжують СНІД, поділяють на 3 групи:

1. Пухлини: саркома Капоші, лімфоми шкіри, епітеліоми.

2. Інфекційні хвороби: бактерійні, вірусні, грибкові.

3. Дерматити (особливо себорейний), васкуліти, ксеродерма, телеангіектазії.

У процесіеволюції ВІЛ-інфекціїураженняшкіри та слизовихоболонокможутьрегресувати, з'являтисязнову; з часом вони стаютьбільшпоширеними і тяжкими, набуваючиневластивих для них характеристик.

Слідзазначити, щонемаєшкірних хвороб, окрімволосатоїлейкоплакії, характернихлише для СНІДу, однак вони набувають на тлі ВІЛ-інфекціїпевнихособливостей.

            1. Волосата лейкоплакія — доброякіснагіперплазіяслизовоїоболонки рота, спричиненавірусомЕпштейна - Барр. Первинніелементи: білувато-сіріподовгастібородавчасті бляшки з шорсткоюповерхнею, розміриякихзмінюютьсямайжещодня та не супроводжуютьсясуб'єктивнимивідчуттями.

2. Саркома Капоші - найхарактернішийшкірнийпроявСНІДу .Проявляєтьсясоковитими вишневого кольорувузликами з петехіями та телеангіектазіями на поверхні. Розрізняютьдермальний та вісцеральний тип саркомиКапоші. При дермальномутипісаркомиКапоші типовою локалізацієювисипань є гомілки та стопи, а згодом — голова, шия та верхнячастинатулуба. Вісцеральний тип частішепроявляєтьсявисипом на слизовихоболонках рота та зовнішніхстатевих органах, якийзгодомрозповсюджується. ОсобливостямисаркомиКапоші, асоційованоїзіСНІДом, є: - швидкадисемінація; - агресивнийперебіг; - молодийвікпацієнтів; - яскравезабарвлення та болючістьвисипань.

            3. Вірусні хвороби:

            3.1. Простий герпес. Особливості на тлі СНІДу: часте ураження декількох ділянок, велика кількість висипань аж до дисемінації, часті рецидиви, переважання виразкових та гангренозних форм, значна болючість висипань, поширення на слизові оболонки.

            3.2. Оперізувальний герпес,може бути ранньою та єдиноюознакоюСНІДупротягомтривалого часу. Особливості: схильність до утвореннядифузнихосередків, дисемінації, рецидивів, бульозних форм, сильний та резистентний до лікуваннябольовий синдром.

            3.3. Контагіозний молюск: характеризується при СНІДі частою локалізацією на обличчі та аногенітальній ділянці, швидкою дисемінацією, великими розмірами елементів, частими рецидивами.

            3.4. Вітряна віспа має на тлі ВІЛ-інфекції затяжний перебіг, значну кількість висипань.

            3.5. Звичайні бородавкисхильні до значноїдисемінації, резистентності до лікування.

            3.6. Гострокінцеві кондиломи у ВІЛ-інфікованих схильні до швидкого збільшення їх кількості та розмірів, рецидивів.

            3.7. Цитомегаловірусна інфекція на тлі ВІЛ- інфекції рідко уражає шкіру та слизові оболонки та є поганою прогностичною ознакою.

4. МІКОЗИ:

4.1. Кандидоз — найчастіший та найімовірніший грибковий прояв ВІЛ-інфекції, що виникає на її ранніх стадіях. Особливостями кандидозу при СНІДі є: молодий вік пацієнтів, чоловіча стать, переважне втягнення у процес слизових оболонок рота, геніталій, періанальної ділянки, схильність до дисемінації, багатовогнищевість, утворення ерозій та виразок, рецидивування.

4.2. Рубромікоз у ВІЛ-інфікованихможепроявлятисянезвичайнимиклінічнимиваріантами, частим ураженнямнігтів. Лабораторно виявляютьбагатоміцелію.

4.3. Різнокольоровий лишай представлений у цихвипадкахплямамизначнихрозмірів з незначноюінфільтрацією; можливатрансформація у нумулярні бляшки.

5. Піодермії:

5.1. Фолікуліти набувають схожості з юнацькими вуграми, схильні до дисемінації, часто супроводжуються свербежем з екскоріаціями та екзематизацією.

5.2. Імпетиго часто уражує ділянку бороди та шиї з утворенням яскраво-жовтих кірочок ("квітуче" імпетиго).

5.3. Стрептококова ектима має незначні розміри, соковиті рожево-червоні краї та дно; схильна до розповсюдження.

5.4. Бак — ангіоматоз — зустрічаєтьсямайжевиключно у ВІЛ-інфікованих, спричиняєтьсябартонелами, джереломзараження є кошенята. Утворюютьсяболючі папули та вузли, якінагадуютьгемангіоми. Для СНІДудужехарактерними є нориці, виразково-де-структивні процеси.

6. Дерматити: Себорейний дерматит характеризуєтьсявеликимиділянкамиураження, нетиповою локалізацією (плечі, сідниці, стегна), наявністю пустул, частим поєднанням з деменцією, резистентністю до терапії. Вважається, щосеборейний дерматит на обличчі у виглядіметеликаможе бути першим симптомом СНІДу.

Крім того, у пацієнтів зі СНІДом можуть виникати телеангіектазії, густо розміщені на грудях та плечах; васкуліти, симптом жовтих нігтів, поява множинних невусів у молодих осіб, нетипові форми псоріазу та рожевого лишаю тощо.

Таким чином, дерматози на тлі ВІЛ-інфекції відрізняються впертим перебігом, зростаючою тяжкістю, резистентністю до терапії, поєднанням з лімфаденопатією.

Лабораторна діагностика

Діагностика ВІЛ-інфекції базується на дослідженнях сироватки крові пацієнта методом ІФА та дослідженні імунного статусу організму (виявляють значне зниження показників імунітету).             Принципилікування

Існують три напрямизагальноголікуванняСНІДу:

1. Етіологічне: протиретровірусні препарати (абакавір, невірапін, іфавіренц), противірусні імуномоделюючі препарати групи інтерферону (циклоферон, лаферон).

2. Патогенетичне: імуномодулятори (тималін, тимоген, тактивін, імунофан).

3. Симптоматичне: направлене на усуненняопортуністичнихінфекцій і неопластичнихпроцесів.

 

 Матеріали активізації студентів:

 

1. Сучасні погляди на етіологію і патогенез ВІЛ-інфекції та СНІДу.

2. Епідеміологія ВІЛ-інфекції.

3. Загальний перебіг ВІЛ-інфекції та СНІДу.

4. Дерматологічні прояви при СНІДі.

5. Опортуністичні дерматози приСНІДі.

6. Інфекційні ураження шкіри як дерматологічні прояви СНІДу (вірусні, бактеріальні, грибкові дерматити).

7. Неопластичні прояви СНІДу (саркома Капоші, лімфоми, епітеліоми).

8. Принципи діагностики ВІЛ-інфекції та СНІДу.

9.  Принципи лікування та профілактики СНІДу.

 

 Матеріали самопідготовки студентів за темою лекції

Література

Новосад Л.С., Лабінський Р.В. Шкірні та венерологічні хвороби. – К.: Медицина, 2007. – стор. 124 –142;

Практикум з дерматології і венерології: /В.І. Степаненко, А.І. Чоботар. – К.: ВСВ «Медицина», 2015.- стор. 328-342

Медсестринство у дерматології: підручник/ В.І. Совчан. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2003.-87-90