Дата: 12.01.2021 Група: 4 Б л/с Викладач: Радченко І.І. Лекція Тема: Репродуктивне здоров'я

 Дата: 12.01.2021

Група: 4 Б л/с

Викладач: Радченко І.І.

Лекція

Тема: Репродуктивне здоров'я

План:

1. Репродуктивне здоров'я: поняття, складові, фактори впливу на репродуктивне здоров'я; демографічні показники.

2. Біологічні основи репродуктивної системи жінки і чоловіка.

3. Планування сім'ї - поняття, завдання, структура служби планування сім'ї, види діяльності.

4. Консультування: поняття, етапи консультування, види.

Репродуктивне здоров’я.

 

Здоров’я – це стан повного фізичного, психічного та соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб (за визначенням ВООЗ).

         Складові здоров’я:

-         фізичне – функціонування людського організму і стан здоров’я кожної з його систем;

-         розумове – це наша здатність отримувати інформацію, наша обізнаність, звідки отримувати необхідну інформацію, як її використовувати, вміння збирати потрібні знання із різноманітних джерел і бути спроможними використовувати цю інформацію для прийняття рішень стосовно нашого організму;

-         емоційне – це здатність розуміти наші почуття і виражати їх; знання про те, як почуваємося ми самі і як почуваються інші, допомагають виражати свої почуття у зрозумілий для інших спосіб. Важливо комфортно почувати себе, беручи до уваги діапазон емоцій, і знати, коли людям добре, а коли ні;

-         соціальне – це те, як почуваємо ми себе в якості індивідуумів чоловічої або жіночої статі, як ми взаємодіємо з іншими людьми, необхідно розуміти, що дійсно є для нас важливим у взаємовідносинах з друзями, сім’єю, коханими і взагалі з тими, з ким ми взаємодіємо; треба виробляти вміння, які допоможуть нам у цих взаємовідносинах;

-         особистісне – це відчуття себе як особи, відчуття розвитку свого «его» («его» - це частина нашої суті, яка вимагає від нас розвитку почуття власної особистості і самовдосконалення), це наші сподівання у досягненнях, наше уявлення про успіх. Кожен з нас знаходить способи самовираження залежно від того, що ми цінуємо і чого ми сподіваємося досягти для себе та суспільства (наприклад, деякі знаходять самореалізацію в роботі або кар’єрі, інші – в сім’ї, а ще інші – в діяльності на благо інших). Можна визначити для себе те, що приносить задоволення власному «его»;

-         духовне – це стрижень нашого існування, це суть нашого буття, це те, що ми цінуємо і що для нас є найважливішим, що дає можливість зрозуміти співвідношення аспекту духовного здоров’я з іншими п’ятьма.

Однією із складових поняття «здоров’я» є репродуктивне здоров’я.

         Репродуктивне здоров’я – це стан повного фізичного, психічного, соціального благополуччя, а не тільки відсутність захворювань репродуктивної системи, порушення її функцій або процесів у ній (за визначенням Міжнародної конференції з народонаселення та розвитку Каїр, 1994р.).

         Поняття репродуктивне здоров’я означає, що люди можуть мати безпечне статеве життя, яке дає задоволення, і що люди мають можливість відтворювати себе, вони вільні приймати рішення про те, чи робити це, коли робити і як часто.

         Жінки і чоловіки мають право:

-         бути проінформованими і мати доступ до безпечних, ефективних, доступних і прийнятних методів планування сім’ї на власний вибір; та інших методів регулювання дітонародження, які не суперечать закону;

-         мати доступ до відповідних послугу сфері охорони здоров’я, які дозволили б жінкам успішно пройти через етап вагітності та пологів і дали б подружній парі шанс мати здорову дитину.

 

Цілі роботи служби охорони репродуктивного здоров’я:

-         забезпечити народження здорової та бажаної дитини;

-         збереження здоров’я жінок і чоловіків.

Складова репродуктивного здоров’я:

-         сексуальне здоров’я – стан, що дозволяє людині повною мірою відчувати сексуальний потяг і реалізувати його, одержуючи при цьому задоволення.

Охорона репродуктивного здоров’я: це поєднання методів і послуг,

спрямованих на збереження і зміцнення репродуктивного здоров’я, що дозволяє людям вільно і відповідально приймати рішення про те, коли і скільки мати дітей, це сукупність профілактичних, лікувальних і реабілітаційних заходів, що спрямовані на вирішенні проблем, пров’язаних з репродуктивним здоров’ям; спрямовані на підтримку та сприяють добробуту у родині або окремої людини, а саме:

-         попередження раннього початку статевого життя;

-         профілактику непланової вагітності;

-         надання інформації про планування родини і часу народжуваності;

-         профілактику ІПСШ, ВІЛ;

-         профілактику алкоголізму наркоманії паління.

Охорона сексуального здоров’я – це створення сприятливих умов для життя

і міжособистісного спілкування, а не тільки консультування з приводу ІПСШ та їх лікування або відтворення потомства.

         Фактори впливу на репродуктивне здоров’я:

-         спосіб життя – до 50% (це спосіб взаємодії людини з оточуючим середовищем та її поведінка, яка обумовлена особистою позицією щодо факторів, які мають вплив на її життя і здоров’я);

-         спадковість – до 20 % (все те, що людина отримує від попередніх поколінь щодо її здоров’я);

-         стан навколишнього середовища – до 20% (екологічні фактори);

-         обсяг та якість медичної допомоги – до 10% (рівень розвитку медицини, який є на даний момент в країні, що дозволяє діагностувати та лікувати різні хвороби).

Репродуктивне здоров’я характеризується такими показниками:

 

·        демографічні показники:

-         кількість населення;

-         кількість жінок репродуктивного віку (15 - 49);

-         кількість дітей (0 – 14 років);

-         кількість підлітків (15 – 17 років);

-         народжуваність: кількість народжених дітей за рік

                                          на 1000 населення,

якщо показник 15 – низький рівень, 15 – 25 – середній, 25 – високий  показник;

-         загальна смертність - частота смертей за рік

                                      на 1000 населення,

якщо показник 9 – низький показник, 9-15 – середній, 15 – високий показник;

-         приріст населення: різниця показників народжуваності та смертності.

 

 

 

 

·        медичні показники:

-         материнська смертність;

-         перинатальна смертність:  

кількість мертвонароджених + кількість дітей, що померли в перші 168 год. х10000

              кількість дітей, що народилися (живі + мертві)

-         кількість жінок репродуктивного віку з екстрагенітальною патологією;

-         кількість абортів;

-         співвідношення кількості абортів та кількості пологів;

-         частота жіночого та чоловічого безпліддя;

-         кількість захворювань, що передаються статевим шляхом.

 

Нормативно-правове забезпечення питання

охорони репродуктивного здоров’я України.

 

         Показником загально-соціального благополуччя країни є стан здоров’я населення, який відображає рівень і характер соціально-економічного розвитку держави.

         В Україні нормативно правове забезпечення охорони репродуктивного здоров’я має міжнародні витоки, адже право на охорону здоров’я в тому числі і репродуктивного є невід’ємною частиною прав людини взагалі.

         Головними міжнародними програмами були:

-          міжнародна конференція з питань народонаселення та розвитку в Каїрі 1994 році, на якій були визначені поняття – репродуктивне здоров’я, і шляхи його покращення;

-         В 2010 році ВООЗ розроблено Пакет заходів з питання планування сім’ї і репродуктивного здоров'я, що включав наступні компоненти:

·        інтеграція планування сім’ї у послуги з репродуктивного здоров’я;

·        просвіта та консультування щодо поінформованого вибору методу контрацепції;

·        наявність та доступність методів контрацепції;

·        планування сім’ї в рамках інтегрованої первинної медико-санітарної допомоги, в тому числі профілактика та лікування ІВСШ, ВІЛ, раку шийки матки та молочної залози.

Згідно з стратегією ВООЗ передбачалося досягнення зміцнення здоров’я

жінок, зокрема репродуктивного, шляхом організації більш доступної і менш затратної первинної медико-санітарної допомоги високої якості.

         З метою реалізації цих завдань в Україні було переглянуто та адаптовано на національному рівні законодавчу базу, розроблені нові програми, накази, протоколи надання акушерсько-гінекологічної допомоги.

         Була розроблена і вступила в силу комплексна Державна програма «Репродуктивне здоров’я нації на 2006-2015р.» та «Репродуктивне здоров’я нації на період до 2015 р.».

        

 

 

 

 

Мета та основні завдання Програми

 

Мета Програми полягає у поліпшенні репродуктивно­го здоров’я населення як важливої складової загального здоров’я, що значно впливає на демографічну ситуацію та забезпечення соціально-економічного розвитку краї­ни.

Основними завданнями Програми є:

-         створення умов безпечного материнства;

-         формування репродуктивного здоров’я у дітей та мо­лоді;

-         удосконалення системи планування сім’ї;

-         збереження репродуктивного здоров’я населення;

-         забезпечення ефективного управління виконанням Програми.

Для більш ефективного розв’язання проблеми репро­дуктивного здоров’я визначені основні групи:

-         діти віком до 14 років;

-         діти підліткового віку 15-17 років;

-         молодь у віці 18-20 років;

-         молоді сім’ї до 35 років;

-         вагітні жінки;

-         жінки та чоловіки репродуктивного віку.

Пріоритетні напрями виконання Програми

Пріоритетними напрямами виконання Програми є:

у соціально-економічній сфері

-         удосконалення нормативно-правової бази з питань охорони репродуктивного здоров’я сім’ї;

-         пропагування сімейних цінностей, забезпечення медико-соціальної підтримки молодої сім’ї;

-         охорона здоров’я соціально незахищених верств насе­лення;

у сфері освіти

-         розроблення та реалізація міжгалузевих стратегій, і спрямованих на пропагування, формування і заохочен ня до здорового способу життя, відповідального батьківства та безпечного материнства;

-         інформування населення з питань відповідального \ ставлення до охорони особистого здоров’я;

-         проведення просвітницьких заходів з питань охорони | здоров'я, пропагування здорового способу життя, планування сім’ї, зміцнення репродуктивного здоров’я населення, охорони материнства, а також профілактики і онкологічних захворювань;

у сфері медицини

-         забезпечення посилення профілактичної спрямованості медичних послуг щодо збереження репродуктивного здоров'я для кожної цільової групи;

-         впровадження стратегії надання послуг щодо збере­ження репродуктивного здоров’я лікарями загальної ^! практики та сімейними лікарями;

-         забезпечення надання високоякісної медичної допо­моги у сфері репродуктивного здоров’я та планування сім’ї відповідно до протоколів її надання;.

-         забезпечення рівних для чоловіків та жінок умов на­дання послуг щодо, збереження репродуктивного здо­ров’я;

-         розширення доступу до медичних послуг підлітків, а також сільського населення;

-         розроблення та впровадження новітніх технологій у сфері репродуктивного здоров’я на основі висновків на­уково-доказової медицини;

-         поліпшення матеріально-технічного забезпечення закладів охорони репродуктивного здоров’я;

-         удосконалення та оптимізація системи планування сім’ї;

-         розроблення стратегії з питань забезпечення населен­ня засобами запобігання непланованій вагітності;

-         створення системи-підготовки сімейних лікарів і ліка­рів загальної практики з питань репродуктивного здо­ров’я та планування сім’ї;

-         включення до навчальних програм переддипломної та післядипломної підготовки фахівців розділів з питань репродуктивного здоров’я і планування сім’ї;

-         підвищення рівня професійної підготовки фахівців, які надають медичну допомогу у сфері репродуктивного здоров’я;

-         удосконалення системи управління в закладах охоро­ни здоров’я;

у сфері науки

проведення наукових досліджень з метою:

-         виявлення факторів та механізму впливу на збере­ження і поліпшення репродуктивного здоров’я;

-         проведення аналізу щодо, стану захворюваності на туберкульоз органів репродуктивної системи;

у сфері управління та контролю за виконанням Прог­рами

-         моніторинг та оцінка здійснення заходів Програми.

 

Біологічні основи репродуктивної системи жінки і чоловіка.

 

І. Фізіологія оваріально-менструального циклу.

 

         Менструальний цикл – прояв складного ритмічно повторюючого біологічного процесу, який проявляється в циклічних змінах функції статевої системи, що направлено на підготовку організму жінки до вагітності.

         Менструація (menstruus - місячні) – періодичні нетривалі маткові кровотечі, які пов’язані з відторгненням функціонального шару ендометрія в кінці двофазного (овуляторного) менструального циклу, і вказує на закінчення циклічних змін в системі гіпоталамус – гіпофіз – яєчники – матка, якщо не відбулося запліднення і розвиток вагітності.

 

Критерії нормального менструального циклу:

 

-         двофазність;

-         тривалість не менше 21 і не більше 35 днів, визначають від 1-го дня останньої і до 1-го дня наступної менструації (середня тривалість 28 +- 7 днів);

-         циклічність;

-         тривалість менструації 2 – 7 днів (4 +- 2 дня);

-         менструальна крововтрата 50 – 150 мл;

-         відсутність болю та інших порушень загального стану.

 

Регуляція оваріально-менструального циклу:

 

відбувається нейрогуморальним шляхом з участю 5 ланок:

-         кора головного мозку;

-         гіпоталамус;

-         гіпофіз;

-         яєчники;

-         матка.

 

Перша ланка – кора головного мозку, в якій знаходяться спеціалізовані нейрони,

які утримують інформацію із зовнішнього середовища та інтероцепторів матки (точна локалізація центрів регуляції функції статевої системи не визначені) і по нейромедіаторам (передатчики нервових імпульсів) передають інформацію в нейросекреторні ядра гіпоталамуса.

 

         Друга ланка – гіпоталамус – відділ проміжного мозку, розташований нижче bulbus opticus. В гіпоталамусе нервові сигнали перетворюються в ендокринні, ядра його представляють собою скупчення нервових клітин, які виробляють специфічні нейросекрети, вони через кров переносяться до гіпофіза, де стимулюють або гальмують виділення гормонів в гіпофізі.

         Виділяють два типа ендокринних нейронів в гіпоталамусі:

-         крупноклітинні нейрони – регулюють секрецію в задній долі гіпофіза (окситоцин

 

1

і антидіуретичний гормон - вазопресин);

-         дрібноклітинні нейрони – виробляють нейросекрети, які регулюють вивільнення гонадотропних гормонів з передньої долі гіпофіза.

Існують нейросекрети з діаметрально протилежним ефектом – ліберини або рилізинг – фактори, які стимулюють виділення тропічних гормонів в гіпофізі та статини, які інгібірують їх виділення.

 

Третя ланка – гіпофіз – розташований в заглибленні турецького сідла і

поєднується з речовиною головного мозку за допомогою ніжки; є ендокринною залозою, де виробляються всі тропні гормони: в аденогіпофізі (передня доля) синтезуються адренокортикотропний гормон (АКТГ); тіреотропний гормон (ТТГ); гормон роста (ГР), пролактин (лютеотропний ЛТГ); фолікулостимулюючий (ФСГ, фолітропін); лютеїнізуючий гормон (ЛГ, лютропін); в нейрогіпофізі (задня доля) виробляються окситоцин і вазопресин.

         У регуляції репродуктивної функції яєчників (жіночих гонад) приймають участь гонадотропні гормони:

         Так під дією ФСГ відбувається ріст і розвиток фолікулів, фолікулярний епітелій посилено розмножується, перетворюючись у зернисті клітини, і утворює зернистий шар фолікула, яйцеклітина збільшується до 55 – 90 мкм у діаметрі. У процесі дозрівання стінки фолікула розтягуються, яйцеклітина збільшується до 100 – 180 мкм у діаметрі такий стан фолікула називається граафовим міхуром або великим зрілим фолікулом; з ростом зернистого шару збільшується рівень естрогенів. Процес дозрівання фолікула  триває 10 – 14 днів.

Завдяки лютеїнізуючому гормону відбувається овуляція, розвиток жовтого тіла і синтез прогестерону.

Пролактин (ПРЛ) (лютеоотропний гормон ЛТГ) сприяє виробленню жовтим тілом прогестерону, впливає на розвиток молочних залоз і регуляцію лактації; в великих дозах – пригнічує ріст і дозрівання фолікула; фізіологічні дози пригнічують синтез андрогенів в яєчниках.

Виділяють два види секреції гонадотропних гормонів:

-         тонічний тип характеризується низьким рівнем частоти і амплітуди імпульсів протягом всього циклу і сприяє розвитку фолікула і продукції естрогенів;

-         циклічний – різке підвищення частоти і амплітуди імпульсів виділення гонадотропінів у відповідні дні циклу: пік ФСГ на 7-й і 14-й день; пік ЛГ – на 14-й і 22 – 23-й дні циклу; рівень пролактину підвищується в нічні часи.

 

Четверта ланка – яєчник – виконує дві основні функції генеративну та

ендокринну. Генеративна функція полягає в циклічному розвитку фолікулів та овуляції. Процес фолікулогенезу безперервний – розпочинається в пренатальному періоді, завершується в період постменопаузи. Всі зміни в яєчниках відбуваються завдяки дії гонадотропних гормонів гіпофіза, основною морфологічною структурою яєчника є фолікули, які формуються на п’ятому місяці антенатального розвитку плода і існують кілька років після менопаузи.

         Виділяють 4 типи фолікулів:

1)    примордіальні, які закладені при внутрішньоутробному періоді, в кількості 300-500 тисяч, і складаються з яйцеклітини, яка охоплена одним рядом фолікулярного епітелію, діаметр 50 мкм;

2

2)    первинний  - характеризується розмноженням фолікулярного епітелію, вони мають зернисту будову і утворюють зернистий (гранулярний) шар, який має 8 – 10 рядків клітин, які виробляють секрет, він накопичується у міжклітинному просторі, яйцеклітина збільшується;

3)    вторинний (антральний) фолікул характеризується збільшенням фолікулярного епітелію та фолікулярної рідини, що призводить до розтягненню його стінок, утворенню порожнини (фолікулярна рідина утворюється за рахунок секреції і розпаду клітин фолікулярного епітелію і транссудації з кровеносних судин).

Оболонка фолікула має зовнішню (theca externa) та внутрішню (theca interna) частини. Яйцеклітина переміщена до периферії рідиною, що утворилася, клітини зернистого шара окружають її зі всіх боків, утворюючі яйценосний бугорок. Діаметр фолікула досягає 10 – 20 мм.

4)    зрілий (преовуляторний) фолікул – розмір його 20 – 28 мм; об’єм фолікулярної рідини збільшується в 100 раз; гранульозна оболонка складається з 3 – 4 рядків клітин фолікулярного епітелію; фолікул переміщується до периферії яєчника, на його верхівці формується безсудинна зона – стигма; яйцеклітина у яйценосному бугорку вкрита 3 – 4 рядом клітин променистого вінця.

Фолікулогенез відбувається безперервно:

-         яєчник новонародженої дівчинки має 500 млн. примордіальних фолікулів;

-         до періоду менархе їх залишається 200-400тисяч;

-         протягом репродуктивного періоду 400 фолікулів проходять повний цикл розвитку;

-         до 90% фолікулів підвергаються атрезії – фізіологічна атрезія примордіальних фолікулів, з фолікулами відбувається апоптоз – програмована клітинна загибель, при чому фолікули повністю розсмоктуються під впливом свого лізосомного апарату.

Овуляція – розрив базальної мембрани домінантного фолікула з виходом

яйцеклітини в черевну порожнину а далі в ампулярну частину маткової труби; розрив відбувається в ділянці стигми (тонке і випукле місце фоікула) супроводжується невеликою кровотечою з порушених капілярів в порожнину фолікула і черевну порожнину.

         Механізм овуляції достатньо не ясний і включає: підвищення ЛГ та простагландинів  (Е₂) та прогестерону, збільшується активність протеолітичних ферментів, скорочується гладком’язові волокна в theca externa і відбувається «видавлювання» яйцеклітина з фолікула.

         Після овуляції яйцеклітина гине через 12-24 години.

         Формування жовтого тіла.

         Стадії розвитку:

-         стадія проліферації і лютеінезації гранульозних клітин, в них накопичується пігмент – лютеїн і вони перетворюються в лютеїнові і тека-лютеїнові клітини;

-         стадія васкуляризації – поява багатої кровеносної сітки, яка йде від внутрішньої зони до центру жовтого тіла;

-         стадія розквіту – період максимального розвитку і функціонування – на 21-22 день циклу, буде пік прогестерона;

-         стадія угасання – в лютеїнових клітинах домінують дистрофічні процеси, жовте тіло фіброзирується і гіалінизується, розміри його зменшуються, через 1 – 2 місяця на місці жовтого тіла формується біле тіло, яке потім повністю

3

розсмоктується.

В яєчниках здійснюється біосинтез трьох груп стероїдних гормонів – естрогени,

гестогени, андрогени.

         Естрогени – виробляються клітинами внутрішньої оболонки фолікула, жовтого тіла, корковому шарі, надниркової залози, у вагітних в плаценті. Основні фракції – естрадіол, естрон і естріол.

         Дія: стимулюють розвиток вторинних статевих ознак, викликають гіпертрофію і гіперплазію ендометрія та міометрія, покращують кровообіг матки, сприяють розвитку вивідної системи молочних залоз та росту секреторного епітелію в них; в першу фазу циклу забезпечують регенерацію, проліферацію функціонального шару слизової оболонки матки та дозрівання та диференціацію клітин епітелію слизової оболонки піхви; в фізіологічних дозах посилюють вироботку антитіл та активність фагоцитів, тим самим підвищуються стійкість організму до інфекцій; затримують в м’яких тканинах азот, натрій, рідину, в кістках – кальцій, фосфор; збільшують концентрацію глікогену, глюкози, фосфору, креатину, заліза, міді в крові та  м’язах; знижують рівень холестерину, фосфоліпідів, жиру в печінці і крові, прискорюють синтез жирних кислот; готують матку до пологів – накопичують скоротливий білок актоміозин, енергетичні речовини – глікоген, АТФ, мікроелементи, аскорбінову кислоту, серотонін, катехоламін.

         Гестагени – прогестерон – виробляється лютеїновими клітинами жовтого тіла, наднирковою залозою і плацентою.

         Пригнічують проліферацію ендометрія викликану естрогенами, сприяють переходу слизової оболонки матки у фазу секреції, при заплідненні пригнічують овуляцію та протидіють скороченням матки; сприяють розвитку альвеол в молочних залозах; викликають збудження терморегулюючого центру в гіпоталамусі, що проявиться підвищенням базальної температури; зменшують вміст азоту в плазмі крові, збільшують екскрецію амінокислот, посилюють відділення шлункового соку.

         Андрогени – утворюються в інтерстиціальних клітинах внутрішньої оболонки фолікулів, корковій речовині надниркових залоз (основне джерело):

-         вірільний ефект – великі дози приводять до гіпертрофії клітора, оволосінню за чоловічим типом, атрофію малих статевих губ і гіпертрофію великих;

-         гонадотропний ефект – малі дози стимулюють секрецію гонадотропних гормонів, впливають на ріст і дозрівання фолікула, овуляцію, лютеінізацію; великі дози – подавляють овуляцію і приводять у подальшому до атрезії фолікулів;

-         естрогенний ефект – в малих дозах приводить до проліферації ендометрію і ептелію піхви; в великих дозах – блокують процеси проліферації в ендометрії.

Прискорюють ріст кісток, епіфізарних хрящів,  збільшують кількість еритроцитів і гемоглобіну. 

 

П’ята ланка – матка.

Матка, маткові труби, піхва, молочні залози, волосяні фолікули, кістки, жирова

тканина – мають рецептори, чутливі до статевих гормонів.

         Циклічні зміни в матці:

-         фаза регенерації – відновлення функціонального шару ендометрія, відбувається за рахунок базального шару ендометрію, із залоз базального шару ендометрію, з ділянок функціонального шару ендометрію, що не відторгся; цей процес

4

починається водночас із десквамацією на 3 – 4 день менструації і триває 1 – 2 дні, товщина слизової оболонки – 2 – 5мм;

-         фаза проліферації – відбувається під впливом естрогенів, триває до овуляції, характеризується розростанням слизової оболонки (товщина – 10 – 15мм), зміною залоз, строми ендометрію, спіральних артерій, які доходять до поверхні ендометрію і звивиються;

-         фаза секреції – відповідає лютеїновій фазі, зміни відбуваються під впливом прогестерону; починається з овуляції і закінчується менструацією. Зміни – функціональний шар стає більш високим, поділяється на глибокий – спонгіозний губчастий і поверхневий – компактний; залози розширені, стінки складчасті, в просвіті залоз з’являється секрет, який містить глікоген і мукополісахариди, спіральні судини різко звивисті, утворюють «клубки». На 20 – 22й день структура і функціональний стан ендометрію є оптимальним для імплантації бластоцист;

-         фаза десквамації (28 – 2й день циклу) – відторгнення функціонального шару ендометрію, триває 3 – 4 дні, пов’язана із припиненням функції жовтого тіла, різким зниження рівня естрогенів і прогестеронів в крові, що призводить до порушення кровообігу, обумовленим тривалим спазмом артерій; далі розвивається ішемія, некроз, розплавлення ендометрію. Після спазму судин наступає їх розширення і в ендометрій поступає велика кількість крові, що приводить до розриву судин і відторгненню функціонального шару ендометрію і кровотечі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5

 

Біологічні основи репродуктивної системи чоловіка

 

         Чоловіча репродуктивна система складається із:

-         зовнішніх статевих органів – статевий член (penis) і мошонка;

-         внутрішніх статевих органів – яєчки, придатки яєчка, сім’явиносні протоки, насіннєві (сім’яна залоза) міхурці, передміхурова залоза.

Статевий член (penis, fallos):

1)    виділяють корінь – задня частина органа, завдяки якій він кріпиться до лобкових кісток, він закритий шкірою;

2)    тіло – має два печеристих тіла і одне губчасте, через яке проходить сечовипускний канал;

3)    голівку, в якій багато звивистих вен, нервових закінчень, тому голівка дуже чутлива, вона покрита рухомою крайньою плоттю, що має захисну функцію. Крайня плоть має внутрішній і зовнішній листки шкіри, між внутрішнім листком і шкірою головки є простір, в який виділяється секрет залоз крайньої плоті – смегма, цей простір відкривається отвором, через який при відтягуванні крайньої плоті назад оголюється голівка статевого органу. Крайня плоть з’єднується зі шкірою головки завдяки вуздечкі.

Статевий орган виконує дві функції: виведення сечі і виведення сперми у піхву

жінки в момент ерекції; яка виникає в результаті накопичення крові, набуханню печеристих і губчастого тіла, що пов’язано з особливостями кровообігу. У дорослого чоловіка середня довжина статевого члена в стані спокою складає 6 – 9 см, в стадії ерекції до 9 – 12см. Під час ерекції сечовипускання неможливе, тому що  перекривається зв’язок між сечівником і сечовим міхуром.

         Яєчко – парний орган, розташований в мошонці безпосередньо за статевим членом. Мошонка – це шкірний мішечок, який міститься дещо осторонь від тіла, що забезпечує потрібну температуру для нормального розвитку чоловічих статевих клітин сперматозоїдів у яєчках (на 2 – 4 градуси нижчу за температуру тіла). На холоді мошонка підтягується ближче до тіла, а в теплі розслабляється.

         Яєчко має зовнішню білувату фіброзну білочну оболонку, за нею – паренхіма яєчка, яка утворена дольками яєчка (250 – 300 долек), що представляють собою сполучнотканинні перетинки, між якими знаходяться звивисті сім’яні канальці по 2 – 4 в кожній дольки. Канальці вислані сперматогенним епітелієм, який складається із сперматогенних клітин на різних стадіях розвитку і підтримуючих епітеліоцитів, які формують гематотестикулярний бар’єр, який попереджає проникненню токсичних речовин та антитіл з крові до сперматогенного епітелію.

         Простір між звивистими сім’яними канальцями заповнений сполучною тканиною, в який містяться кровоносні, лімфатичні капіляри, нерви та клітини-ендокриноцитів, які виробляють чоловічий статевий гормон – тестостерон.

         Звивисті канальці направляються до срідостіння яєчка, там зливаються друг з другом і утворюють короткі прямі сім’яні канальці, які далі продовжуються  в придаток яєчка, переміщення чоловічих статевих клітин відбувається завдяки рухам війок і скорочень гладких міоцитів канальців.

         Придатки яєчок – вони мають розширену головку, яка утворена звивистими виносними канальцями яєчка, кожний каналець утворює одну дольку придатка яєчка, їх всього 12-15, далі канальці впадають в проток придатка яєчка, він опускається в

6

хвост придатка і далі в сім’явиносний проток.

         Протоки придатків вислані призматичним епітелієм, який виконує фагоцитарну і секреторну функції – виробляє біохімічні речовини необхідні для дозрівання сперматозоїдів і рідину, яка розбавляє сперму, що важливо для переміщення сперматозоїдів до сім’явиносних шляхів.

В стінки протоки назовні від епітелію є шар гладких міоцитів, завдяки перистальтичним рухам якого сперматозоїди просуваються в сім’явиносний проток.

Отже, чоловічі статеві клітини утворюються тільки в звивистих протоках канальців яєчка. Всі останні канальці і протоки яєчка і придатків яєчка є сім’явиносними шляхами.

Сім’явиносна протока: довжина 50 см, ширина 3 мм, є продовженням протоки придатка яєчка і закінчується у місті його злиття з видільною протокою сім’яного міхура.

Виділяють чотири частини протоки:

-         частина, що знаходиться в крайній плоті;

-         канатикова, піднімається вертикально вверх і входить до складу сім’яного канатика, доходить до поверхневого підшкірного пахового кільця;

-         пахова частина проходить в паховий канал;

-         тазова частина – виходить через глибоке пахове кільце, далі йде по боковійстінці малого таза вниз до протоки сім’яного міхурця.

Стінка протоки має слизову оболонку – багатошаровий призматичний епітелій;

м’язову, яка придає стінці хряшеподібну плотність, і адвентіцію.

         Сім’яні міхурці – кінцевий відділ кожного сім’явиносного протока, представляє собою сильно звивисту трубку, розташовану над простатою, позаду і збоку від дна сечового міхура.

         Слизова оболонка вислана стовбчастим призматичним епітелієм, який секретує в просвіт залоз густий секрет жовтуватого кольору слаболужної реакції, який є компонентом сперми і містить фруктозу, білки і придає її в’язкість, студенистий характер і підтримує життєздатність сперматозоїдів  в умовах жіночих статевих органів.

         В результаті з’єднання вивідної протоки сім’яної залози і сім’явиносної протоки утворюється сім’явикідна протока, яка проходить через простату і відкривається в простатичній частині сечовода.

         Передміхурова залоза (prostata) – непарний залозисто-м’язовий орган, розташований в малому тазі під сечовим міхуром, через залозу проходять сечовід та обидві сім’явикідні протоки.

         Складається із залозистої тканини, яка утворює паренхіму, та строми, що утворена гладковою м’язовою і сполучною тканиною і складає половину всієї маси органу; скорочення м’язів під час еякуляції приводить до вибросу секрета із залози.

         Залоза виконує ендокринну функцію, виробляє багато біологічно активних речовин таких як простогландини, які приймають участь у ерекції.

         Залозиста тканина виробляє білий рідкий секрет, який має специфічний каштановий запах, слаболужну реакцію, містить спермін, який придає спермі характерний запах; ферменти (фосфотазу, діастазу, протеазу; лимонну кислоту), які зберігають життєздатність сперматозоїдів; фібрінолізін, який приводить сперму, яка згорнулася після еякуляції, в рідкий стан.

 

7

Секрет простати стимулює рухомість сперматозоїдів.

 

 

Отже, до чоловічої репродуктивної системи належать:

1)    дві статеві залози або яєчки, в яких утворюються чоловічі статеві клітини сперматозоїди і синтезуються чоловічі статеві гормони – андрогени;

2)    копулятивний орган – статевий член (penis), за допомогою якого статеві клітини вводяться у піхву жінки;

3)    парний довгий трубчастий вивідний канал складної конфігурації, який з’єднує кожне яєчко із статевим членом, він забезпечує дозрівання утворених в яєчках клітин і збереження їх до моменту надходження в орган під час статевих зносин;

4)    спеціальні додаткові статеві залози, стінки яких багаті гладком’язовими клітинами, виділяють рідке середовище – носій сперматозоїдів (сперму), а рефлекторне скорочення гладких м’язів у їхній стінці викликає швидке виштовхування сперматозоїдів разом зі спермою із статевого члена під час статевого акту. Цей процес, у якому беруть участь деякі групи скелетної мускулатури, називається еякуляція.

Сперматогенез (від греческого sperma – семя, genesis – виникнення) – перетворення первинних статевих клітин в зрілі сперматозоїди можна поділити на три етапи:

1)    сперматогенез – відбувається протягом всього життя чоловіка, починаючі з періоду статевого дозрівання і характеризується розмноженням сперматогоній (популяцій стовбурових клітин). Виділяють сперматогонії А, де є дві групи клітин: темні, які не діляться і є резервом. Деякі з таких клітин перетворюються в митотично активні бліді клітини, а далі в сперматогонії В, які діляться мітозом і диференцируються в сперматоцити 1-го порядку; вони пройшли чотири ділення митозом.

2)    мейоз – відбувається спарювання хромосом кросинговер – обмін генними локусами і два поділи дозрівання, які призводять до скорочення числа хромосом вдвічі і утворення із сперматоцитів сперматидів, які мають по 22 соматичні і 1 статеву хромосоми.

3)    сперміогенез – перетворення гаплоїдних клітин сперматидів в сперматозоїди. Протягом 16 днів кругла сперматида перетворюється у специфічну клітину, яка має маленьку головку з клітинним ядром з генетичним матеріалом, що є носієм спадковості та визначає стать дитини; шийки, де утворюється енергія для руху сперматозоїдів; джгутик, або хвіст, завдяки якому вони рухаються.

Статеве дозрівання чоловічого організму відбувається у віці від 12 до 18 років.

За нормою спочатку починається ріст волосся на зовнішніх статевих органах, через півроку після появи волосся на лобку спостерігається оволосіння пахвових ямок (фізіологічні межі – 12,5 – 16,5 років), в цей час з’являються полюції.

         В період статевого дозрівання регуляція репродуктивної системи чоловіка відбувається через гіпоталамус, гіпофіз, які регулюють секрецію чоловічого статевого гормону – тестостерону.

         Під його дією формується чоловіча статура, розвиваються м’язи і гортанний хрящ, виникає ломка голосу, починається ріст волосся за чоловічим типом, росте статевий член, з’являється сексуальний потяг, статевий орган стає більш чутливим і реагує на сексуальне збудження, в яєчках виробляється все більше сперматозоїдів, тиск в статевих шляхах збільшується, і, як запобіжний клапан, під час сну виникає

                                                                  8

мимовільне сім’явипускання, тобто полюція або так звані «мокрі сни» - це нормальне явище, особливо під час сну і в ранці, оскільки вночі виробляється більше тестостерону, а, крім того, заповнений сечовий міхур затискає кровоносні судини статевого члена.

         Репродуктивна активність чоловіка оцінюється за результатами дослідження складу еякулята – сім’яної рідини або спермограми.

         Сперма – густа, білувата або сірувата в’язка рідина зі специфічним запахом, який нагадує свіжий каштан; склад: вода, слизь, фруктоза, яка є джерелом енергії для сперматозоїдів, біологічно активні речовини (простогландин). 30% сім’яної рідини – це секрет простати, 65 – 70% - сім’яних залоз.

         Під час сім’явиверження виділяється 3 – 5 мл сперми, в якій міститься 300-500 мл сперматозоїдів.

         За рекомендаціями ВООЗ показники лабораторного дослідження еякулята при нормозооспермії:

-         об’єм еякулята більше 2 мл (2 – 6мл);

-         ph від 7,2 до 7,8;

-         кількість сперматозоїдів більше 40 млн;

-         сперматозоїдів з поступальними рухами більше 50%, з них половина, які рухаються швидко – 25 мкм/с;

-         морфологічно нормальних сперматозоїдів більше 50% або більше 30% сперматозоїдів с нормальною морфологією голівки;

-         відсутні антиспермальні антитіла;

-         вміст фруктози більше 13 ммоль на еякулят.

 

Порушення спермограми:

-         олігозооспермія – концентрація сперматозоїдів менше 20 млн/мл;

-         астенозооспермія – менше 50 % сперматозоїдів з поступальними рухами. Або менше 25% з швидкими рухами;

-         тератозооспермія – менше 50% сперматозоїдів з нормальною морфологією або менше 30% з нормальною морфологією чоловіка;

-         олігоастенотератозооспермія – порушення всіх трьох показників;

-         азооспермія – відсутність сперматозоїдів в еякуляті;

-         аспермія – відсутність еякулята.

Планування сім’ї

 

 

І. Планування сім’ї – це система медико-психологічних, інформаційних і соціальних заходів, спрямованих на профілактику небажаної вагітності, хвороб, що передаються статевим шляхом і ВІЛ інфекція, кінцевою метою яких є збереження репродуктивного здоров’я населення.

 

Термін планування сім’ї – передбачає види діяльності, які мають за мету допомогти окремим особам та подружнім парам досягти певних результатів, а саме:

-         уникнути небажаної вагітності;

-         народити бажаних дітей;

-         регулювати інтервалами між вагітностями;

-         вибирати час народження дитини в залежності від віку батьків та стану їх здоров’я;

-         визначати число дітей в сім’ї.

 

Мета роботи СПС та охорони репродуктивного здоров’я:

-         забезпечити народження здорової та бажаної дитини;

-         збереження здоров’я жінки.

 

Переваги планування сім’ї:

-         запобігання небажаної вагітності;

-         поліпшення здоров’я жінки;

-         поліпшення здоров’я дітей;

-         свобода відтворення;

-         поліпшення економічного становища;

-         свобода жінок розпоряджатися своєю долею;

-         заходи з ПС мають потенціал:

·        знизити рівень материнської смертності;

·        знизити рівень непланованої вагітності і тим самим знизити кількість абортів, викиднів, зараження на інфекцій, що передаються статевим шляхом.

 

ІІ. Структура Служби планування сім’ї.

 

         І рівень.

         Послуги надаються на ФАПі, фельдшерських пунктах акушерками чи фельдшером; сімейним лікарем, лікарями акушерами-гінекологами.

         Задачі:

-         проведення консультування з питання здорового способу життя, профілактика ІПСШ;

-         консультування з вибору методу запобігання небажаної вагітності;

-         консультування вагітних, породіль, їх партнерів, щодо післяпологової контрацепції;

-         доступність сільського населення до цього виду послуг через скерування до лікаря акушера-гінеколога для застосування методу контрацепції, який може надати лише лікар акушер-гінеколог;

-         своєчасне виявлення вагітних з екстра генітальною патологією для визначення груп ризику і скерування їх на вищий рівень для індивідуального підбору високоефективного методу для тривалого використання;

-         проведення у навчальних закладах роботи з питань статевого виховання, здорового способу життя, формування та збереження репродуктивного здоров’я.

 

ІІ рівень.

         Послуги надаються в кабінетах контрацепції, ЦРЛ, акушерами та лікарями акушер –гінекологами.

         Задачі:

-         проведення консультацій з питань здорового способу життя;

-         консультування з вибору методу запобігання небажаної вагітності;

-         своєчасне консультування вагітних жінок та жінок після пологів з питання післяпологової контрацепції;

-         формування реєстру жінок з екстрагенітальною патологією важкого ступеня, яким протипоказана вагітність за життєвими показниками з метою безоплатного їх забезпечення сучасними ефективними видами контрацепції;

-         організація системної підготовки лікарів акушер-гінекологів, сімейних лікарів, фельдшерів, акушерок, з питань ПС;

-         співпраця з обласними дерматовенерологічними, наркологічними диспансерами, центрами профілактики та боротьба з ВІЛ, центрами здоров’я, соціальними службами для інтеграції послуг з питань ПІ;

-         співпраця з громадськими організаціями, закладами освіти, з питань здорового способу життя, формування та збереження репродуктивного здоров’я, профілактики небажаної вагітності.

 

ІІІ рівень.

Послуги надаються обласним центром ПС.

 

ІV рівень.

Послуги надаються Українським державним центром планування сім’ї, який є науково-методично-організаційним органом. Заклади ІІІ і ІV рівня у своєму складі мають: навчальні центри, інформаційно – аналітичні відділи, консультативно-діагностичні відділи, стаціонари, кабінети контрацепції. Послуги надаються лікарями акушер – гінекологами у співпраці зі спеціалістами вузького профілю.

Задачі:

-         консультування жінок групи високого ступеня ризику акушерського та перинатального ризиків і їх партнерів з післяпологового ПС та підбір для них високоефективного методу контрацепції;

-         розробка галузевих нормативних документів з питань удосконалення діяльності служби ПС та навчальних матеріалів, адаптація та впровадження міжнародного досвіду, рекомендацій ВООЗ з питань ПС;

-         підвищення кваліфікації лікарів різних спеціальностей з питань ПС;

-         координація діяльності служби ПС у регіоні, аналіз її діяльності та розробка заходів щодо удосконалення.

 

ІІІ. Види діяльності центрів планування сім’ї:

-         інформація та консультування населення з питань планування сім’ї;

-         організація служб планування сім’ї;

-         забезпечення населення засобами контрацепції;

-         лікування неплідності та сексуальних розладів;

-         формування громадської думки на зміну застарілих уявлень про планування сім’ї, як про суто медичну чи внутрісімейну проблему;

-         підвищення рівня знань і кваліфікації не тільки акушерів – гінекологів, але й лікарів інших спеціальностей, та середніх медичних працівників;

-         поглиблення роботи зі статевого виховання дітей і підлітків, підготовки педагогів та батьків з питань сексуального розвитку дітей;

-         залучення засобів масової інформації до висвітлення проблеми планування сім’ї, сексуальної культури, сімейно-шлюбних стосунків;

-         підвищення доступності та якості медичних послуг у службі планування сім’ї.

ІV. Завдання служби планування сім’ї:

-         вивчення основ сексуальної поведінки та методів контрацепції в навчальних закладах і центрах для молоді;

-         підвищення безпеки абортів і вдосконалення рекомендаційпо запобіганню небажаної вагітності після абортів і пологів;

-         розповсюдження сучасних методів контрацепції;

-         запобігання захворювань, що передаються статевим шляхом;

-         широка інформаційна діяльність з проблеми планування сім’ї;

-         надання допомоги жінкам та дівчатам підліткам – жертвам сексуального насильства;

-         міжнародне співробітництво.

V. Система: Інформація, навчання, комунікація (ІНК):

Мета: покращення репродуктивного та сексуального здоров’я, завдяки формуванню навичок безпечної статевої поведінки, стійкого усвідомлення та зміни статевої поведінки в напрямці безпечного сексу.

Інформація – обмін відомостями між людьми.

Повідомлення надаються в короткій формі, але чітко і лаконічно (засвоєння інформації складає 10-15%).

Навчання – це процес оволодіння знаннями, уміннями та навичками. Навчання думати, робити висновки, ставити питання й приймати рішення включає в себе як елементи інформації, так і комунікації (засвоєння 25 – 40% інформації).

Комунікація – передача інформації від людини до людини. Вона має за мету не тільки дати інформацію та навчити, але й виробити та закріпити практичні навики, змінити ставлення та поведінку. Комунікативне навчання є найбільш ефективним (50-60% інформації засвоюється).

Така система являє собою особисте спілкування, головна мета якого – допомогти людям прийняти рішення.

Результати впровадження програм ІНК для молоді:

-         підвищення рівня знань про безпечний секс і профілактику небажаної вагітності;

-         більш пізній початок статевого життя;

-         зменшення числа статевих партнерів;

-         поширення використання контрацептивів;

-         зниження ризику виникнення неплідності, сексуальних розладів, психологічних дисгармоній. ІНК можуть бути представлені в різних формах – телебачення, радіо, газети, журнали, відеофільми, плакати, листівки, пам’ятки, буклети, брошури, книги, лекції, бесіди, семінари, тренінги тощо.

Для ефективності роботи особи, що займаються ІНК, повинні дотримуватись 

певних методологічних правил:

а) намагатися розбити стіну нерозуміння між собою та слухачем;

-   не використовувати тон проповідника і патрона;

-   підбирати слова та вирази, візуальні образи;

-   виділити на самому початку проблеми і труднощі;

б) не ускладнювати справу: подавати складні факти в простій та доступній

формі;

в) відбирати цільові групи та обговорювати тільки їхні проблеми;

г) бути обережними з гумором;

д) не використовувати ненормативну лексику та спеціальні терміни;

ж) не використовувати залякування як метод переконання;

з) враховувати особливості аудиторії слухачів;

і) бути абсолютно точним і гранично чітким;

й) не виносити за межі аудиторії розмови і події, що відбулися на заняттях.

VІ. Консультування – це комплекс заходів, спрямованих на усвідомлення

пацієнтом своїх проблем у сфері репродуктивного та сексуального здоров’я, пошук шляхів їх вираження та способів досягнення прийнятих рішень, включаючи зміну поведінки у бік менш ризикованої.

         Консультація – головний етап надання допомоги пацієнтам, це конфіденційна бесіда, що передбачає двостороннє спілкування (діалог, а не монолог) і концентрується на індивідуальних потребах пацієнта.

         У процесі консультування беруть участь дві сторони:

-         консультант – підготовлений спеціаліст, який володіє знаннями, уміннями та навичками консультування, він надає пацієнту чітку, об’єктивну та вичерпну інформацію і допомога зробити усвідомлений вибір;

-         пацієнт (клієнт) – будь-яка людина, яка звернулася по допомогу до консультанта.

Мета консультування – надати допомогу пацієнту у вирішенні певних

проблем.

Завдання консультування – різні у кожному конкретному випадку і залежать

від очікувань пацієнта та професійних можливостей консультанта задовольнити ці очікування.

         Етапи консультування:

1.     Вибір методу або початкове (первинне) консультування.

Мета: допомогти вибрати метод контрацепції згідно з потребами відповідно

до періодів життя та стану здоров’я. 

         Консультація: консультант спочатку визначає рівень поінформованості пацієнта щодо методів контрацепції (ставить питання «Які методи контрацепції Вам відомі?», «Який метод Ви хотіли б використати?»), далі визначає репродуктивні плани; далі розказує про кожний метод, інформація повинна включати:

-         механізм дії;

-         переваги;

-         недоліки;

-         можливі побічні ефект;

-         медичні протипоказання.

Консультант заохочує пацієнта ставити запитання, допомагає у виборі

контрацепції згідно з потребами відповідно до періодів життя, стану здоров’я, не нав’язує жінці метод контрацепції проти її волі.

2.     Консультація з конкретного методу контрацепції .

Пацієнтка вибрала метод контрацепції, їй необхідно розповісти про механізм

дії, показання, протипоказання та застосування його, побічні дії, як припинити використовувати цей метод, і коли відновлюється фертильність.

Необхідно впевнитись, що цей метод відповідає медичним критеріям,

підходить їй, що немає абсолютних та відносних протипоказань для його використання і пояснити правила використання, що включають такі питання:

-         коли починати і як використовувати метод;

-         можливі побічні ефекти;

-         усунення побічних ефектів;

-         стани, що вказують на необхідність звернення за медичною допомогою, а також куди звернутися;

-         термін повторного візиту.

Треба перевірити, чи зрозуміла надана інформація, попросити пацієнтку

повторити інструкцію своїми словами. Якщо необхідно, повторіть інструкцію, звертаючи увагу на незрозумілі аспекти, виправити невірно зрозумілу інформацію і надати подальші роз’яснення.

3.     Консультація з подальшого використання методу контрацепції – повторний

візит.

Щоб досягти повного розуміння про планування сім’ї, одного візиту

недостатньо, це процес протягом репродуктивного віку тривалий.

         Наступні візити дозволяють:

-         переконатися у рішенні клієнта використовувати методи контрацепції;

-         обговорити проблеми, що виникли у зв’язку з обраним методом;

-         надати відповіді на можливі запитання;

-         дослідити, чи немає змін у стані здоров’я чи життєвій ситуації, що вказує на необхідність переходу на інший метод контрацепції.

Якщо пацієнтка не має проблем з використанням методу, треба обговорити

задоволеність методом, тривалість використання, періодичність спостереження за станом здоров’я, надати рекомендації, куди можливо звернутися, якщо виникне рішення про зміну або припинення використання даного методу; перевірити правильність використання.

         Якщо пацієнтка має проблеми, пов’язані з використанням методу, необхідно з’ясувати причини виникнення проблеми (побічні ефекти, труднощі у застосуванні методу тощо) та допомогти жінці вирішити проблему.

         Якщо є невдача у використанні методу – це може бути вагітність, необхідно обговорити з обома партнерами ситуацію і надати пораду; треба вияснити, чи настала вагітність у результаті невдачі у використанні методу, або є інші чинники.

         Консультація вважається успішною, коли пацієнтка:

-         відчуває, що вона отримала допомогу, якої вона потрібувала;

-         знає, що їй потрібно робити, і впевнена, що вона зможе зробити це самостійно;

-         відчуває, що до неї ставляться з повагою і розумінням;

-         звертається за допомогою повторно, якщо в цьому виникає необідність;

-         із задоволенням використовує обраний метод.

Переваги консультування з питань ПС.

-         підвищується рівень поінформованості населення;

-         поліпшується прихильність населення до використання методів контрацепції;

-         вибір методу контрацепції відбувається більш усвідомлено;

-         метод контрацепції застосовується більш ефективно;

-         збільшується тривалість використання МК;

-         підвищується задоволеність пацієнтів;

-         поширюється достовірна інформація та змінюються хибні уявлення щодо негативного впливу методів контрацепції на здоров’я;

-         підвищується рівень культури населення загалом щодо репродуктивної поведінки, відповідальності за особистий стан здоров’я, дотримання своїх репродуктивних прав.

П’ять принципів консультування щодо контрацепції:

1.     Надання вичерпної інформації щодо методів та засобів контрацепції.

2.     Поінформоване бажання жінки застосовувати метод контрацепції.

3.     Вибір контрацептиву відповідно стану здоров’я жінки.

4.     Вибір контрацептиву відповідно до віку жінки.

5.     Вибір контрацептиву з урахуванням можливостей жінок.

 

Права пацієнта.

         Кожен пацієнт має право на:

-         одержання інформації;

-         доступність обслуговування;

-         свободу вибору;

-         інформовану згоду;

-         безпеку;

-         спілкування наодинці;

-         конфіденційність;

-         анонімність;

-         гідність і повагу;

-         комфорт;

-         безперервність надання послуг;

-         вираження своєї думки;

-         соціальне страхування.

 

Види консультації.

І. Консультація залежно від тривалості спілкування та кількості зустрічей:

1) короткотривале консультування – проводиться коли проблема, з якою звертається клієнт, не є складною, не потребує складного діагностичного вивчення особистісних і поведінкових дій пацієнта.

2) тривале консультування – необхідно проведення психодіагностичного вивчення особистості пацієнта, кропіткого аналізу проблеми, наполегливого психокорекційного впливу.

3) оперативне консультування – спрямоване на надання термінової медико-психологічної допомоги пацієнту, у вирішенні складної проблеми і яка потребує надання термінової допомоги.

 

ІІ. Консультація у залежності від типу консультування:

1)    індивідуальне – передбачає високий рівень конфіденційності та високий

рівень довіри, і потребує певних вимог до професійних дій консультанта і умов організації консультативного процесу.

2)    сімейне – застосовують при роботі з подружніми парами або сім’ями,

психологічні проблеми пари у сімейному житті є взаємопов’язаними, і створюють єдину подружню психологічну проблему, яку необхідно вирішувати з позиції парного підходу.

3)    групове – розмір групи залежить від завдань та умов проведення , але не

повинен перевищувати 30 осіб. Таке консультування має свої переваги – дозволяє заощаджувати час; можуть включати – студентів, вчителів, лікарів, спеціалістів соціальних служб, передбачає наявність уміння у консультанта вести групу, відстежувати психологічну динаміку як кожного члена групи, так і загальну групову динаміку.

ІІІ. Консультування залежно від виду призначення:

1)    довідково-інформаційне – має на меті з’ясувати інформаційні прогалини і

надати відсутню інформацію;

2)    діагностичне – проводиться для аналізу проблеми пацієнта і проведення

корекційних впливів;

3)    коригуюче – проводиться для корекції неадекватного сприйняття, оцінки,

реагування та поведінки пацієнта;

4)    спрямоване на формування та розвиток особистості пацієнта – направлене на 

формування та розвиток певних умінь і навичок пацієнта. 

 

VІІ. Принцип «Довіра» передбачає такі обов’язкові складові консультування:

 

Д – доброзичливість перш за все. Медпрацівник повинен привітати пацієнта і уважно  його вислухати.

О – опитування пацієнта. Медпрацівник повинен поговорити з пацієнтом про його потреби в питаннях планування сім’ї, зібрати висхідну інформацію і скласти короткий анамнез.

В – все про методи контрацепції. Медпрацівник повинен назвати всі методи контрацепції, чітко характеризувати ті з них, які зацікавили пацієнта: механізм дії, переваги, недоліки, побічні ефекти, метод використання.

І – інформація – основа вибору. Медпрацівник повинен допомогти визначити безпечний метод, який відповідає потребам і планам пацієнта.

Р – ретельність у виконанні рекомендацій. Коли жінка прийняла рішення, медпрацівник зобов’язаний пояснити:

-         коли і як вона почне користування методом;

-         про основні побічні ефекти;

-         про існуючу невелику вірогідність виникнення серйозних ускладнень або небажаної вагітності;

-         про симптоми, характерні для серйозних ускладнень.

А – активне спілкування з лікарем. Медпрацівник надає інформацію про те

коли, куди жінка може звернутися за медичною допомогою в разі виникнення проблем, або припинення використання методу контрацепції.