Радченко І.І. 07.04.2021р. Медсестринство в гінекогогії. Лекція Тема: Неправильні положення та аномалії розвитку жіночих статевих органів.

 

Радченко І.І.

07.04.2021р. Медсестринство в гінекогогії. Лекція

Тема: Неправильні положення та аномалії розвитку жіночих статевих органів.

  

План лекції

 

1.     Аномалії розвитку зовнішніх статевих органів: класифікація, клініка, діагностика, лікування, репродуктивний прогноз.

2.     Аномалії піхви: класифікація, клініка, діагностика, лікування, репродуктивний прогноз.

3.     Аномалії матки: класифікація, клініка, діагностика, лікування, репродуктивний прогноз.

4.     Аномалії яєчника: класифікація, клініка, діагностика, лікування, репродуктивний прогноз.

5.     Генітальний інфантилізм: ознаки, лікування.

6.     Неправильні положення матки: класифікація, причини.

7.     Опущення та випадіння статевих органів: причини, клініка, діагностика. лікування, профілактика.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Аномалії розвитку статевих органів – це вроджені порушення анатомічної будови у вигляді незавершеного органогенезу, відхилення величини, форми, пропорцій, симетрії, топографії, або наявність утворень, не властивих жіночому організму в постнатальний період.

 

         Етологія:

-         ендогенні фактори;

-         екзогенні фактори;

-         спадкові фактори;

-         мультифакторні.

У процесі ембріогенезу впливають:

-         захворювання матері – інфекційні, ендокринні;

-         інтоксикаційні – алкоголь, наркотичні, хімічні речовини;

-         радіація;

-         ускладнення вагітності і пологів;

-         стресові ситуації;

-         психотравми;

-         тривале голодування.

 

Термінологія:

аплазія (агенезія) – вроджена відсутність органу;

гіпоплазія – недорозвинення органу, зменшення маси і розмірів органів;

гіперплазія – збільшення маси або розмірів органу за рахунок збільшення кількості чи об’єму клітин;

атрезія – відсутність природного каналу чи отвору;

гінатрезія – порушення прохідності у будь-якому відділі жіночої статевої системи.

Розрізняють вроджену, яка розвивається внаслідок вад ембріонального розвитку;  набута у дитячому віці внаслідок місцевого запального злипливого процесу після дифтерії, віспи, скарлатини, кору; у зрілому віці – у наслідок септичної інфекції, або рубцевих зрощень у ділянці каналу шийки, порожнини матки після грубого вишкрібання, під час аборту чи після пологів;

дизрафія (арафія) – відсутність зрощення чи закриття частини органу;

мультиплікація – збільшення кількості частин органу або самих органів;

гетеротопія – наявність клітин або тканин одного органу в іншому органі або в тих зонах того самого органу, де вони не мають бути.

ектопія – розміщення органу в нетиповому місці.

 

Аномалії розвитку дівочої перетинки.

 

         Зарощення дівочої перетинки (атрезія): проявляється у період статевого дозрівання, коли під час менструації кров поступово заповнює піхву (гематокольпос), матку (гематометра), маткові труби (гематосальпінкс).

         Клініка: періодичний біль внизу живота за відсутності менструації (псевдоаменорея); поступово з’являється нудота, головний біль, запаморочення, серцебиття, підвищення температури із часом ці симптоми стають постійними. Приєднуються явища з боку сечового міхура – часті позиви на сечовипускання, кишечника – закрепи; поступово збільшується живіт.

Діагностика:

-         огляд зовнішніх статевих органів: випинання розтягнутої дівочої перетинки синьо-багряного кольору, відсутність у ній отвору;

-         ректо-абдомінальне обстеження: пухлиноподібне утворення еластичної консистенції в ділянці піхви, на верхівці якого розміщене невелике щільне тіло (матка).

Лікування: хрестоподібне розтинання дівочої перетинки, краї розрізу ушивають

вузлуватими кетгутовими швами.

 

Аномалії розвитку піхви.

 

         Атрезія піхви: може бути повне або часткове зрощення піхви у верхньому, середньому або нижньому відділах.

         Клініка: періодичний біль унизу живота та відсутність менструації, кров накопичується вище від ділянки атрезії і заповнює матку.

         Діагностика:

-         ректальне обстеження – визначається рівень накопичення крові;

-         зондування піхви;

-         УЗД.

Лікування: оперативне –

при атрезії нижньої третини піхви – розшаровують тканини в ділянці її отвору, розсікають нижню частину піхви і підшивають його слизову оболонку до її отвору;

при атрезії в середній третині – розсікають тканини між нижньою і верхньою її третиною і зшивають слизову оболонку цих ділянок;

при атрезії верхньої третини лікування найменш ефективне і направлене на спорожнення через канал шийки матки гематометри і ушивання її у верхню частину піхви.

         Перегородки піхви: бувають поздовжні, що досягають отвору піхви і поєднуються з аномаліями розвитку матки; поперечні, які можуть бути повними, неповними, коловими або серпоподібними, локалізуватися у верхньому чи середньому відділах піхви.

         Перегородки розміщені високо, іноді вважають за аплазію піхву, низько, подібні до зарощеної дівочої перетинки.

         Клініка: безсимптомна.

         Лікування: перетинка розсікається або видаляється до появи менархе.

         Аплазія піхви: первинна відсутність піхви.

         Клініка: аменорея, неспроможність вести статеве життя.

         Лікування:  хірургічне.

         Кольпопоез – створення штучної піхви;

         варіанти операції: розщеплення прямокишково-міхурового простору, ауто- і гетеротрансплантати.

 

Аномалії розвитку матки.

 

а) дві матки, дві шийки, дві піхви (wterus didelfus) – обидві статеві системи розділені  поперечною складкою очеревини, з кожного боку наявні один яєчник і одна маткова труба; обидві матки добре функціонують і вагітність у них може настати по черзі;

б) дві матки, дві піхви, з’єднаних одна з одною на певних ділянках (uterus duplex et vagina duplex) – одна з маток часто недорозвинена анатомічно і функціонально, разом з цим може бути атрезія дівочої перетинки або внутрішнього вічка матки;

в) дворога матка – буде спільна піхва і різні варіанти роздвоєння матки:

- uterus bicarnis bicollis – роздвоєння шийки і тіла матки;

- uterus bicarnis unicollis – роздвоєння тіла матки та спільна шийка і піхва;

- uterus arcuatus – сідлоподібна матка – заглибина в дні матки, одна шийка і піхва;

- uterus septus, subseptus – матка з повною чи неповною перегородками;

- uterus bicornis rudimentarius solidus або синдром Рокитанського-Кюстера – обидві 

  матки набувають вигляд двох рудиментарних рогів солідної будови;

г) - однорога матка (uterus unicornis) – супроводжується патологією нирок, буде одна

       нирка та один яєчник;

    - однорога матка з рудиментарним рогом, виділяють однорогу матку з:

1) нефункціонуючим рудиментарним рогом;

2) функціонуючим рудиментарним рогом, який може мати порожнину, з’єднуватися з  

    порожниною матки і ця аномалія може мати такі ускладнення, як поліменорея,

    альгодисменорея, ектопічна вагітність.

д) аплазія матки – зустрічається часто з аплазією піхви, яєчники розвинуті нормально

    або гіперплазовані (полі – або склерокістоз); нерідко бувають регулярні овуляції; 

    вторинні статеві ознаки розвинуті нормально; психосексуальна орієнтація жіноча; 

    при УЗД у порожнині малого таза замість матки візуалізуються рудиментарні

    тканинні тяжі (валики) – рудименти матки;

ж) атрезія каналу шийки матки, порожнини матки – переважно набутого характеру, 

     розвиваються після грубого вишкрібання чи припікання слизової оболонки каналу

     шийки матки або порожнини матки.

Клініка: поліменорея, аменорея, частіше псевдоменорея, пов’язана з неможливістю відтоку менструальної крові внаслідок атрезії чи аплазії в будь-яких ділянках; біль у животі, що з’являється в період статевого дозрівання і щомісяця посилюється; перитоніальні явища, які можуть виникати на тлі інфікування гематометри, або потрапляння менструальної крові в черевну порожнину.

Репродуктивні наслідки: безпліддя, мимовільний аборт, передчасні пологи, неправильні положення плода, дискоординована пологова діяльність, післяпологові кровотечі, позаматкова вагітність.

Діагностика:

-         гінекологічне обстеження;

-         зондування порожнини матки;

-         гістеросальпінгографія;

-         УЗД, ЗМР і комп’ютерна томографія матки;

-         гістероскопія та лапароскопія;

-         екскреторна урографія – тому що вади розвитку статевих органів і сечових часто поєднані.

 

Аномалії розвитку маткових труб.

 

-         атрезії труб;

-         облітерації труб чи маткових вічок;

-         труби спіралеподібної форми;

-         утягнення надзвичайно довгих маткових труб у грижовий мішок при пахвинних грижах;

-         подвоєння труб, що супроводжується подвоєнням яєчників;

-         наявність додаткових сліпих ходів;

-         додаткові отвори, які розміщенні у ділянці черевного отвору труби;

-         вроджені дивертикули труби.

Клініка: безпліддя.

 

Аномалії розвитку яєчників.

 

-         Агонадизм справжній (аплазія яєчників) і псевдоагонадизм;

-         гіпергонадизм справжній (гіперплазія) і псевдогіпергонадизм (фіброкітозні і полікістозні яєчники);

-         гіпогонадизм первинний (гіпоплазія яєчників) і вторинний (атрофія);

-         амбіогонадизм (однобічний і двобічний);

-         додаткові яєчники.

Причини аномалій:

первинні аномалії є аномаліями в хромосомах, вторинні – гонадотропна недостатність гіпофіза; відсутність яєчникової тканини зустрічається при різних видах дисгенезій гонад – синдром Шерешевського-Тернера; повна відсутність яєчників, нирок зустрічається у нежиттєздатних плодів, а відсутність з одного боку яєчника, нирки і однорогої матки – достатньо рідка форма.

Клініка: - статеве недорозвинення, гіпоменструальний синдром, безпліддя.

 

Інфантілізм.

 

Такий стан, коли у жінки репродуктивного віку зберігаються анатомічні та пов’язані з ними функціональні особливості статевих органів, притаманні дитячому організму.

Етіологія:

-         спадковість;

-         ускладнений перебіг внутрішньоутробного розвитку;

-         гіповітаміноз у постнатальний період;

-         дитячі інфекції, тонзиліт, ревматизм;

-         операції на яєчниках.

Проявляється гіпофункцією яєчників, неповноцінними циклічними змінами

слизової оболонки матки, змінами функції щитоподібної залози; зниження чутливості яєчників до гонадотропних гормонів, а органів – мішеней (матка, піхва, грудні залози) – до стероїдних гормонів; надлишкова продукція ФСГ і недостатнє вироблення ЛГ.

Ознаки інфантилізму:

-         зовнішній огляд: низький (рідше високий) зріст, тендітна будова тіла, грудна клітина довга, вузька;

-         недорозвинені грудні залози;

-         волосяний покрив в ділянці лобкового підвищення і пахвових ямок скудний або взагалі відсутній;

-         великі статеві губи не прикривають малі і клітор;

-         малі соромні губи виступають вперед, клітор здається дещо збільшеним через гіпоплазію зовнішніх статевих органів;

-         піхва вузька, склепіння не виражені, складки слизової оболонки відсутні;

-         гіпоплазія матки: матка менше норми, різкий перегин матки наперед – гострокутова антефлексія, зовнішнє вічко шийки матки ледве позначається; гіпоплазія ендометрія; залежно від розмірів матки виділяють три види недорозвинення:

·        рудиментарна, або зародкова, матка: довжина її 1- 3см, шийка більше матки, характерна гіпоестрогенія і стійка аменорея, рідко незначні менструальноподібні виділення; прогноз щодо відновлення специфічних функцій жіночого організму несприятливий;

·        інфантильна матка: довжина її 3,5 – 5см, співвідношення шийки і тіла матки – 3:1 (як у дівчинки препубертатного віку): менструації болісні, рідкі; для відновлення репродуктивної функції використовують тривале лікування;

·        гіпопластична матка: довжина її 7 – 5 см, співвідношення шийки матки і тіла матки фізіологічне – 1:3; ця патологія може самостійно зникнути після початку статевого життя і настання вагітність;

-         маткові труби довгі і звивисті, просвіт труби вузький;

-         яєчники менш за норму, спостерігається зменшення і недорозвинення фолікулярного шару, в ньому або зовсім немає примордіальних фолікулів і яйцеклітин, або спостерігається припинення росту і дозрівання фолікулів; яєчники розміщені високо;

-         зменшення розмірів таза, особливо зовнішньої кон’югати, відставання кісткового віку від календарного;

-         плоскі сідниці;

-         тканини малоеластичні.

Функціональні зміни:

-         пізнє менархе (у 15 – 16 років), при значному недорозвиненні – аменорея;

-         гіпоменструальний синдром;

-         альгодисменорея;

-         відсутній статевий потяг;

-         безпліддя;

-         позаматкова вагітність;

-         ускладнення вагітності: невиношування, неправильні положення плода і прикріплення плаценти, слабка пологова діяльність, кровотечі в ІІІ і післяпологовому періоді.

Діагностика:

-         гістеросальпінгографія;

-         УЗД;

-         допплєрометрія;

-         МРТ, комп’ютерна томографія;

-         рентгенографія для встановлення кісткового віку згідно календарного.

Лікування:

-         2 – 3 місяці вітамінотерапія (Е,С,В₁,В₆), АТФ;

-         циклічно вводять естрогени (мікрофолін, естрофем) і прогестерон (утрожестан) у мінімальних дозах, - протягом 3 – 4 місяці, потім перерва 3 місяці;

-         фізіотерапія – електрофорез міді з 5-го по 13-й день циклу, цинк – з 14-го по 24-й день; при легкій ступені – парафін, озокерит, сульфідні води, грязелікування, гінекологічний масаж.

 

Неправильні положення жіночих статевих органів.

 

         Положення статевих органів оцінюють у положенні стоячи при спорожнених сечовому міхурі і прямій кишці.

         В нормі матка розміщена:

-         в центрі малого таза, на однаковій відстані від симфізу, крижів і бічних стінок малого таза;

-         дно матки не виходить за межі площини входу в малий таз;

-         зовнішнє вічко розташоване на лінії, що з’єднує між собою сідничні ості;

-         піхва розміщена в порожнині малого таза, верхній її кінець прикріпляється до шийки матки, нижній одкривається у соромітну щілину;

-         придатки – збоку і дещо позаду від матки.

 

Чинники, які забезпечують нормальне положення жіночих статевих органів:

 

1)    власний тонус статевих органів, що залежить від рівня статевих гормонів;

2)    узгоджена діяльність діафрагми, передньої черевної стінки і м’язів тазового дна, що створює внутрішньочеревний тиск;

3)    підвищувальний апарат матки – круглі і широкі зв’язки матки, власні зв’язки яєчників;

4)    закріплювальний апарат матки – крижово-маткові, кардинальні, матково-міхурові і міхурово-лобкові зв’язки;

5)    підтримувальний апарат – м’язи тазового дна.

 

Неправильні положення жіночих статевих органів.

 

Позиція (positio) матки – це відношення матки щодо провідної осі таза.

-         Антепозиція (antepositio) – зміщення матки до переду.

-         Ретропозиція (retropositio) – зміщення матки до заду.

-         Латеропозиція (lateropositio) – бічне зміщення матки вправо (dextropositio) чи в ліво (sinistropositio).

Фізіологічні причини зміщення: переповнений сечовий міхур, пряма кишка.

Патологічні причини: пухлини суміжних органів, запальні захворювання,  накопичення гною або крові у прямокишково- матковій заглиблені, спайковий процес.

 

Нахил матки (versio) – це відношення вертикальної осі матки, щодо горизонтальної площини.

-         Антеверзія (anteversio) – нахил тіла матки до переду, а шийки до заду, при патологічній антеверзії – шийка своїм зовнішнім вічком повернена до заду і догори.

-         Ретроверзія (retroversio) – нахил тіла матки до заду і до низу, а шийки матки – до переду і до гори.

-         Декстроверзія (dextroversio) – нахил тіла матки вправо, шийки матки – вліво.

-         Сіністроверзія (sinistroversio) – нахил тіла матки вліво, а шийка матки – вправо.

 

Перегин (flexio) матки – це відношення тіла матки до її шийки.

-         Антефлексія матки – перегин матки до переду, коли кут між тілом і шийкою 120⁰.

-         Гіперантефлексія матки – перегин матки до переду (складає) і утворюється гострий кут.

-         Ретрофлексія матки – перегін матки назад і утворення відкритого назад кута.

-         Латерофлесія dextroflexio і sinistroflexio - утворюється кут між шийкою і тілом матки відкритий убік.

Поєднання ретрофлексії  і ретроверсії називається ретродевіація: виділяють

рухому ретрофлексію, причинами якої можуть бути: зниження тонусу матки та її зв’язок при недорозвиненні статевих органів, неправильного ведення післяпологового періоду, у жінок, які багато народжували; астенічній статурі, тяжких захворюваннях, що супроводжуються вираженим зниженням маси тіла; атрофічні зміни в період постменопаузи, переповненому сечовому міхурі; та нерухома або фіксована при ендометріозі, запальних процесах в малому тазі і утворення спайок.

         Клініка:

-         безсимптомний перебіг;

-         порушення менструальної функції гіперполіменорея, що пов’язана з перегибом вен матки, розвитку венозного застою;

-         альгодисменорея в результаті порушення відтоку крові;

-         ерозії, ендоцервіцити – внаслідок порушення кровопостачання і застою крові;

-         ниючий біль внизу живота, пов’язаний зі спайковим процесом у черевній порожнині, може бути поява болю при статевому акті;

-         підвищена кількість білей, що зумовлено застійними явищами в малому тазі;

-         часте сечовипускання;

-         закрепи, затримка випорожнення, біль при дефекації;

-         безпліддя;

-         невиношування;

-         у похилому віці – опущення та випадіння матки.

 

Діагностика:

-         бімануальне дослідження: при рухливій ретрофлексії матка виводиться в нормальне положення, при фіксованій – неможливо вивести матку в нормальне положення;

-         УЗД;

-         лапароскопія.

 

Лікування: протизапальна терапія, лікування ендометріозу, гінекологічний

масаж, лікувальна гімнастика, фізіотерапія, санаторно-курортне лікування.

         Хірургічне лікування – укорочення круглих зв’язок.

 

 

 

 

 

Зміщення матки по вертикальній площині.

 

І Підняття матки (elevatio uteri) – дно розміщується вище за площину входу в малий таз, зовнішнє вічко шийки матки – вище від міжостистої лінії.

Види:

а) фізіологічне – в дитячому віці, переповнений сечовий міхур або пряма кишка;

б) патологічне – пухлини матки, піхви, прямої кишки, наявність випоту в прямокишково-матковій заглибленні.

Діагноз: ставиться за результатами бімануального обстеження – матка ледве досяжна або недосяжна взагалі.

 

ІІ Зміщення матки та піхви донизу.

Причини:

-         багаторазові пологи;

-         характер пологової діяльності;

-         великий плід;

-         травми пологових шляхів (промежини);

-         з віком знижується тонус м’язів передньої черевної стінки і тазового дна, що спричиняє підвищення внутрішньочеревного тиску, розтягненню зв’язкового апарату матки і придатків, що порушує топографію внутрішніх статевих органів, зіянню соромітної щілини, опущенню стінок піхви і матки;

-         провокуючі фактори: важка фізична праця і часті закрепи; порушення трофіки м’язовосполучної тканини в осіб літнього і старечого віку;

-         у жінок, що не народжували та дівчаток при інфантилізмі, надмірних розмірах прямокишково-маткової заглибини;

-         спадкові чинники – вроджена гіпоплазія м’язів тазового дна і порушення іннервації;

-         після оперативного втручання на органах черевної порожнини - абдомінальна, або піхвова екстирпація матки.

 

Патогенез опущення:

-         частіше опущення стінки піхви починається з передньої стінки, тому що вона кріпиться до сечово-статевої діафрагми, яка слабша за тазову; поступово передня стінка піхви опускається і захоплює задню стінку сечового міхура, утворюється грижове випинання – цистоцелє; далі стінка тягне за собою шийку матки, а тіло матки відхиляється до крижів і формується ретроверсія, а далі ретрофлексія матки; зв’язковий апарат поступово слабшає, і виникає опущення і випадіння матки;

-         опущення і випадіння задньої стінки піхви приводять до опущення передньої стінки прямої кишки і утворюється грижове випинання – ректоцелє.

 

Види:

-         опущення стінки піхви – стінки піхви втратили тонус, опущенні, але не виходять за межі входу в піхву;

-         випадіння стінок піхви – стінки піхви знаходяться нижче входу в піхву;

-         опущення матки – піхвова частина шийки матки знаходиться нижче сідничних остей, але не виходить за межі статевої щілини навіть при натужуванні;

-         випадіння матки – частково або цілком виходить за межі статевої щілини.

-         ступені зміщення:

І ступінь – опущення матки – шийка матки розміщена нижче від міжостьової лінії, але не виходить за межі соромітної щілини навіть при натужуванні;

ІІ ступінь – неповне випадіння матки (prolapsus wteri partials) – шийка матки

виходить за межі соромітної щілини, а тіло розміщене в малому тазі, шийка матки подовжується (elongatio colli wteri);

         ІІІ ступінь – повне випадіння (prolapsus wteri totalis) – уся матка виходить за межі соромітної щілини за разом зі стінками піхви.

         Клініка:

-         тягнучий біль унизу живота, поперековій і крижовій ділянках;

-         відчуття наявності у соромітній щілині стороннього тіла;

-         часте болісне сечовипускання, нетримання сечі, гостра затримка сечі (при повному випадінні), не повне спорожнення сечового міхура і наявність залишкової сечі, що приводить до висхідної інфекції сечових шляхів, часто діагностується хронічний пієлонефрит;

-         закрепи, нетримання газів при кашлю і чханні;

-         поява білей у надмірній кількості в результаті порушення кровообігу в малому тазі, венозному застою і порушенні секреторної функції;

-         гіперполіменорея;

-         порушення згортання крові і схильність до тромбоутворення;

-         стінки піхви стають сухими, нееластичними, грубими, набряклими, слабовиражені складки, з’являються тріщини, пролежні, трофічні виразки, що може призвести до інфікування сечових і статевих органів;

-         матка, що випала, набрякає внаслідок порушення лімфовідтоку і застою крові, це може привести до її защемлення;

-         зміни сексуальної функції в результаті порушення анатомо-топографічних співвідношень;

-         репродуктивна функція знижена за рахунок швидкої евакуації сперми.

 

Лікування:

консервативна терапія:

при І ступені – мета сповільнити прогресування процесу опущення:

а) загальнозміцнювальні заходи, спрямовані на підвищення тонусу м’язів тазового дна і передньої черевної стінки:

-         повноцінне дієтичне харчування;

-         контроль за функцією сечового міхура і кишок;

-         водні процедури і лікувальна фізкультура;

-         пояс – бандаж;

-         фізпроцедури – електростимуляція струмом низької частоти, вібромасаж, декомпресійні впливи, лазеро- і магнітотерапія;

-         ортопедичний метод – песарії, призначають тільки коли є абсолютні протипоказання до оперативного втручання, тому що є багато ускладнень (кольпіти, пролежні, подальше розтягнення м’язів тазового дна, щоденне спринцювання, постійний лікарський контроль);

 

Хірургічне лікування:

1)    пластика передньої стінки піхви – передня кольпорафія;

2)    пластика задньої стінки піхви та промежини – кольпоперинеорафія і леваторопластика.

Показані при опущенні матки і піхви ІІ – ІІІ ступені, в будь – якому віці за відсутності ефекту від консервативного лікування при І ступені.

3)    вкорочення круглих зв’язок матки;

4)    вентрофіксація – фіксація матки до передньої черевної стінки;

5)    піхвова екстирпація матки з пластикою м’язів тазового дна – показана у літніх жінок з виразками шийки матки.

Особливістю підготовки до операції є санація піхви протягом тижня.

Профілактика:

1.     Тренування м’язів черевного пресу і тазового дна.

2.     Профілактика розривів промежини.

3.     Правильне ведення післяпологового періоду.

 

Невідкладна допомога фельдшера на ФАПі

при гострій затримці сечі при випадінні статевих органів:

при катетеризації слід спрямувати катетер не вгору до симфізу, а донизу, оскільки уретра, з’єднана з передньою стінкою піхви, змінює свій звичайний хід.

 

Поворот тіла матки разом із шийкою навколо поздовжньої осі (rotation uteri):

причини: запалення крижово-маткових зв’язок або їх укорочення; пухлини позаду від матки, спайковий процес.

 

         Перекручування матки – поворот матки при нерухомій шийці матки.

 

         Причини: при однобічній пухлині придатків або субсерозних міоматозних вузлах.

 

         Виворіт матки: слизова оболонка повернута назовні, а серозна – усередину.

 

         Причини:

 

а) під час пологів: підтягування за пуповину, вижимання посліду з матки, атонія матки; клінічно проявляється – гострий біль унизу живота, шоковий стан, блідість шкіри, кровотеча з плацентарної площадки;

лікування – вправлення матки;

б) при фіброміомі – при народженні підслизового вузла з матки із короткою та широкою ніжкою; перебіг повільний, хронічний, переважають симптоми кровомазання та біль.

         Лікування хірургічне.