Лекція №6 для студентів ІУ курсу, групи 4 –А л/с 17.1121р. Спеціальність «Епідеміологія». Тема лекції: « Туберкульоз. Грип».

 

Лисичанський медичний фаховий коледж   Лекція №6           для студентів ІУ курсу, групи   4 –А  л/с 17.1121р. Спеціальність       «Епідеміологія».   Тема лекції:          « Туберкульоз. Грип».                                                                                           Викладач Радченко І.І. План лекції 1. Туберкульоз  -  це  хронічний бактерійний  антропоноз з хвилеподібним перебігом, що характеризується  переважним ураженням  легень, інтоксикацією й  алергізацією організму. 2. Етіологія. 3.Збудник захворювання. 4. Джерело збудника. 5. Механізм і шляхи передачі: -         Краплинний механізм; -        Аліментарна передача інфекції через  молоко і молочні продукти від хворих на туберкульоз корів; -        Побутова передача інфекції; -        Трапляється внутрішньоутробне зараження плоду. 6. Прояви епідемічного процесу. 7. Основні напрямки епідеміологічного обстеження. 8. Лікування. 9. Специфічна профілактика. 10. Грип – це гострий  вірусний  антропоноз. 11.Етіологія. 12. Джерело  збудника. 13.Шляхи передачі.   14.Диагностика грипа. 15.Лікування. 16. Профілактика.         Література  1. М.А.Андрейчин, В.С. Копча «Епідеміологія». Тернопіль. «Укркнига». Підручник для студентів вищих  медичних закладів освіти   І  -ІІ  рівнів   акредитації.   2000 р. 2. К.М. Синяк, В.М. Гирін «Епідеміологія з основами медичної паразитології». Київ. «Здоров’я». Підручник для студентів  вищих медичних навчальних закладів   І – ІІ рівнів акредитації. 2001 р.                   Лекція № 6. Тема: Туберкульоз. Грип та інші гострі респіраторні хвороби. Туберкульоз - це хронічний бактерійний антропоноз з хвилеподібним перебігом, що характеризується переважним ураженням легень, інтоксикацією й алергізацією організму. Етіологія. Найчастіше (до 95% випадків) патогенними для людини є мікобактерія туберкульоза ( людський тип) і мікобактерія бодіс (бичачий тип). Для збудників туберкульозу характерна висока стійкість у довкіллі. У харкотинні хворого вони зберігають життєздатність від 2 до 10 місяців, у жирних харчових продуктах ( масло, сир, олія) 8-10 місяців; у грунті протягом 1 - 2 років; у гної що довше. Добре переносять висушування. При температурі 70° С зберігаються ЗО хвилин, при 100°С - 5 хвилин. Стійкі до низьких температур: при - 20°С зберігають життєздатність протягом 7 років. Швидко (через 3-5 хвилин гинуть під дією сонячних і ультрафіолетових променів. З дезінфекційних засобів найефективніші хлорвмісні препарати. Значну епідеміологічну роль має властивість мікобактерій туберкульозу виробляти стійкість до протитуберкульозних препаратів. Джерело збудника. Основним джерелом є хворі на легеневі форми туберкульозу, які виділяють мікобактерії під час кашлю з харкотинням. Період заразності хворого на відкриту форму туберкульозу може тривати роками. Крім людини джерелами мікобактерій можуть бути велика рогата худоба, кози, свині, що виділяють збудників із сечею і калом. В рідкісних випадках джерелом можуть бути домашні птахи - мікобактерії виявляють у їх м’ясі і яйцях. Механізм і шляхи передачі. Збудник туберкульозу найчастіше передається за допомогою краплинного механізму. Мікобактерії потрапляють у довкілля з крапельками слизу і харкотиння хворого під час кашлю, харкання, голосної розмови. Можлива аліментарна передача інфекції через молоко і молочні продукти від хворих на туберкульоз корів. Побутова передача інфекції - через посуд, білизну, книги хворих. Трапляється внутрішньоутробне зараження плоду.

 

                                                                                                                                                                                                                                                        

                                                                                                                                                             

Лекція № 6. Тема: Туберкульоз. Грип та інші гострі респіраторні хвороби. Туберкульоз - це хронічний бактерійний антропоноз з хвилеподібним перебігом, що характеризується переважним ураженням легень, інтоксикацією й алергізацією організму. Етіологія. Найчастіше (до 95% випадків) патогенними для людини є мікобактерія туберкульоза ( людський тип) і мікобактерія бодіс (бичачий тип). Для збудників туберкульозу характерна висока стійкість у довкіллі. У харкотинні хворого вони зберігають життєздатність від 2 до 10 місяців, у жирних харчових продуктах ( масло, сир, олія) 8-10 місяців; у грунті протягом 1 - 2 років; у гної що довше. Добре переносять висушування. При температурі 70° С зберігаються ЗО хвилин, при 100°С - 5 хвилин. Стійкі до низьких температур: при - 20°С зберігають життєздатність протягом 7 років. Швидко (через 3-5 хвилин гинуть під дією сонячних і ультрафіолетових променів. З дезінфекційних засобів найефективніші хлорвмісні препарати. Значну епідеміологічну роль має властивість мікобактерій туберкульозу виробляти стійкість до протитуберкульозних препаратів. Джерело збудника. Основним джерелом є хворі на легеневі форми туберкульозу, які виділяють мікобактерії під час кашлю з харкотинням. Період заразності хворого на відкриту форму туберкульозу може тривати роками. Крім людини джерелами мікобактерій можуть бути велика рогата худоба, кози, свині, що виділяють збудників із сечею і калом. В рідкісних випадках джерелом можуть бути домашні птахи - мікобактерії виявляють у їх м’ясі і яйцях. Механізм і шляхи передачі. Збудник туберкульозу найчастіше передається за допомогою краплинного механізму. Мікобактерії потрапляють у довкілля з крапельками слизу і харкотиння хворого під час кашлю, харкання, голосної розмови. Можлива аліментарна передача інфекції через молоко і молочні продукти від хворих на туберкульоз корів. Побутова передача інфекції - через посуд, білизну, книги хворих. Трапляється внутрішньоутробне зараження плоду.                           Прояви епідемічного процесу. У світі нараховується понад 2 млрд осіб , інфікованих мікобактеріями туберкульозу, але лише 5- 10% з них захворює на туберкульоз. Характерна риса туберкульозу - залежність захворюваності від соціальних й економічних умов життя населення. Сприйнятливість людей до цієї недуги всезагальна. Особливо сприйнятливими є діти віком до 3 років, а також люди похилого і старечого віку. Чоловіки хворіють частіше, ніж жінки. Дуже сприйнятливі до туберкульозу хворі на алкоголізм, діабет, СНІД, хронічні неспецифічні захворювання дихальної системи. Основні напрямки епідеміологічного обстеження.. При обстеженні осередку туберкульозу слід виявити 1.    інфікованих осіб у сімейному чи іншому оточенні. 2.     скупченість людей 3.     побутові умови 4.     наявність вагітних і дітей 5.     рівень санітарної освіченості хворого та його оточення Протиепідемічні заходи, спрямовані на нейтралізацію джерела збудника такі. 1.   Виявлення, госпіталізація і лікування хворих на активні форми туберкульозу; 2.   Недопущення хворих на активні форми туберкульозу до роботи у дитячих закладах, на підприємствах харчової промисловості, громадського харчування, у тваринницьких комплексах. 3.     Проведення амбулаторним хворим контрольованої хіміотерапії. Заходи, спрямовані на перерив механізму передачі. 1.   Проведення поточної та заключної дезінфекції: знезараження виділень хворого, посуду, залишків їжі, вологе прибирання, ультрафіолетове опромінення кімнати, обробка 0,5% активованим розчином хлораміну; 2.   Санітарно-гігієнічне виховання хворого і членів його сім’ї, поліпшення житлових умов.. Заходи на третю ланку епідпроцесу. 1.    Обстеження контактних осіб і організація їх хіміопрофілактики; 2.     Тимчасова ізоляція дітей, які перебувають в осередку; 3.   Вакцинація і ревакцинація неінфікованих контактних осіб віком до ЗО років. Специфічна профілактика. Провідна роль у профілактиці належить активній імунізації проти туберкульозу. Для цього застосовують суху вакцину БЦЖ.

 

 

 

Прояви епідемічного процесу. У світі нараховується понад 2 млрд осіб , інфікованих мікобактеріями туберкульозу, але лише 5- 10% з них захворює на туберкульоз. Характерна риса туберкульозу - залежність захворюваності від соціальних й економічних умов життя населення. Сприйнятливість людей до цієї недуги всезагальна. Особливо сприйнятливими є діти віком до 3 років, а також люди похилого і старечого віку. Чоловіки хворіють частіше, ніж жінки. Дуже сприйнятливі до туберкульозу хворі на алкоголізм, діабет, СНІД, хронічні неспецифічні захворювання дихальної системи. Основні напрямки епідеміологічного обстеження.. При обстеженні осередку туберкульозу слід виявити 1. інфікованих осіб у сімейному чи іншому оточенні. 2. скупченість людей 3. побутові умови 4. наявність вагітних і дітей 5. рівень санітарної освіченості хворого та його оточення Протиепідемічні заходи, спрямовані на нейтралізацію джерела збудника такі. 1. Виявлення, госпіталізація і лікування хворих на активні форми туберкульозу; 2. Недопущення хворих на активні форми туберкульозу до роботи у дитячих закладах, на підприємствах харчової промисловості, громадського харчування, у тваринницьких комплексах. 3. Проведення амбулаторним хворим контрольованої хіміотерапії. Заходи, спрямовані на перерив механізму передачі. 1. Проведення поточної та заключної дезінфекції: знезараження виділень хворого, посуду, залишків їжі, вологе прибирання, ультрафіолетове опромінення кімнати, обробка 0,5% активованим розчином хлораміну; 2. Санітарно-гігієнічне виховання хворого і членів його сім’ї, поліпшення житлових умов.. Заходи на третю ланку епідпроцесу. 1. Обстеження контактних осіб і організація їх хіміопрофілактики; 2. Тимчасова ізоляція дітей, які перебувають в осередку; 3. Вакцинація і ревакцинація неінфікованих контактних осіб віком до ЗО років. Специфічна профілактика. Провідна роль у профілактиці належить активній імунізації проти туберкульозу. Для цього застосовують суху вакцину БЦЖ.               Грип - гострий вірусний антропоноз, що уражає верхні дихальні шляхи, супроводжується інтенсивною інтоксикацією й катаральними явищами та схильний до епідемічного поширення. Крим грипу, до гострих респіраторних хвороб (ГРХ) належать парагрип, риновірусна, респіраторно-синцитійна аденовірусна інфекція та багато інших. Етіологія. Вірус грипу має РНК і за антигенною будовою ділиться на три типи А. В. і С. 1.    Вірус А має властивість великої антигенної мінливості. 2.     Вірус В - менш мінливий 3.     Вірус С - стабільний Збудник аденовірусної інфекції містить ДНК, інші РНК. Збудники малостійкі до дії світлових і ультрафіолетовиї променів, дезінфікуючих речовин, підвищеної температури, однак добре зберігаються при низьких температурах. Джерело збудника. При грипі - хвора людина, яка є заразною протягом усього періоду хвороби (до 5 - 7 днів), рідше в період реконвалесценції, а також здорове носійство. Не виключається роль тварин і птахів як допоміжного джерела. При інших ГРХ джерелом збудника є хвора людина та носії. ні Механізм і шляхи передачі. Усі ГРХ характеризуються краплинним механізмом передачі. При кашлі і чиханні попадає у повітря. Невисока стійкість вірусів зумовлює поширення збудників лише у межах помешкання, де перебуває хвора людина. При аденовірусній інфекції можливий ще й фекально-оральний механізм. Прояви епідемічного процесу. 1.    Швидке поширення 2.     Скупченість населення 3.     Ізоляція не відіграє ролі 4.     Короткотривалий імунітет 5.  Схильність до епідемічного і пандемічного поширення (вірус А). Захворюваність грипу вірусу В спостерігається на спаді епідемії віруса А. Вірус грипу С викликає спорадичні захворювання. 6.  ГРХ дає невеликі спалахи, частіше у дитячих колективах і в холодний період. Хворіє весь колектив. зг

Грип – гострий вірусний антропоноз, що уражає верхні дихальні шляхи, супроводжується інтенсивною інтоксикацією й катаральними явищами та схильний до епідемічного поширення. Крим грипу, до гострих респіраторних хвороб (ГРХ) належать парагрип, риновірусна, респіраторно-синцитійна аденовірусна інфекція та багато інших.

Етіологія. Вірус грипу має РНК і за антигенною будовою ділиться на три типи А. В. і С.

1. Вірус А має властивість великої антигенної мінливості.

2. Вірус В - менш мінливий

3. Вірус С - стабільний

Збудник аденовірусної інфекції містить ДНК, інші РНК.

Збудники малостійкі до дії світлових і ультрафіолетових променів, дезінфікуючих речовин, підвищеної температури, однак добре зберігаються при низьких температурах.

Джерело збудника. При грипі - хвора людина, яка є заразною протягом усього періоду хвороби (до 5 - 7 днів), рідше в період реконвалесценції, а також здорове носійство. Не виключається роль тварин і птахів як допоміжного джерела.

При інших ГРХ джерелом збудника є хвора людина та носії.

Механізм і шляхи передачі. Усі ГРХ характеризуються краплинним механізмом передачі. При кашлі і чиханні попадає у повітря. Невисока стійкість вірусів зумовлює поширення збудників лише у межах помешкання, де перебуває хвора людина.

При аденовірусній інфекції можливий ще й фекально-оральний механізм.

Прояви епідемічного процесу.

1.Швидке поширення

2.Скупченість населення

3. Ізоляція не відіграє ролі.

4. Короткотривалий імунітет

5. Схильність до епідемічного і пандемічного поширення (вірус А).

Захворюваність грипу вірусу В спостерігається на спаді епідемії віруса А.

Вірус грипу С викликає спорадичні захворювання.

6. ГРХ дає невеликі спалахи, частіше у дитячих колективах і в холодний період. Хворіє весь колектив.

Протиепідемічні заходи.

 

Спрямовані на джерело інфекції:

Основні напрямки епідеміологічного обстеження.

1.                    Діагностика грипу у період спалаху клінічна

2.                     У міжепідемічний період діагноз підтверджується вірусологічно і серологічно.

3.                     З’ясовується контакт хворого з іншими особами, які можуть бути причиною захворювання.

Основні напрямки епідеміологічного обстеження.

4.                    Діагностика грипу у період спалаху клінічна

5.                     У міжепідемічний період діагноз підтверджується вірусологічно і серологічно.

6.                     З’ясовується контакт хворого з іншими особами, які можуть бути причиною захворювання.

4.

Протиепідемічні заходи.

Спрямовані на джерело інфекції:

1.          Ізоляція хворих вдома, а при відповідних клінічних показаннях - у лікарні.

2.           Регулярний нагляд за дітьми у дошкільних закладах, працюючих на підприємствах з метою раннього виявлення хворих.

3.           7-денний карантин на дитячі заклади, школи і лікувальні установи.

4.           Для зменшення числа відвідувачів у поліклініках хворим надають медичну допомогу переважно в домашніх умовах

5.           Тимчасове припинення велелюдних заходів.

Спрямовані на механізм передачі:

1.          Працівники лікувальних закладів, пологових будинків, яслів, а також торгових закладів і транспорту застосовують марлеві маски.

2.           У цих же установах і підприємствах здійснюють примусову вентиляцію, ультрафіолетове опромінення приміщень.

3.           У квартирних осередках вдаються до дезінфекції кип’ятінням або хлорвмісними середниками білизни, носових хусточок і посуду хворого.

Спрямовані на сприйнятливе населення:

1. Застосовують специфічну профілактику ( лише при грипі)

Специфічна профілактика. Для активної профілактики вводиться протигрипозні вакцини. Щеплення планують на вересень-листопад. Пасивна профілактика - використання інтерферону.