Лекція №7 для студентів IV курсу Групи 4-А л/с від 26.11.2021р. Спеціальність: «Медична то соціальна реабілітація». Тема лекції: «Вірусні гепатити-В,С.ВІЛ-інфекція.» Викладач: Радченко І.І

 

Лисичанський медичний коледж

Лекція №7 для студентів IV курсу

Групи 4-А л/с від 26.11.2021р.

Спеціальність: «Медична то соціальна реабілітація».

Тема лекції: «Вірусні гепатити-В,С.ВІЛ-інфекція.»

Викладач: Радченко І.І

                                       План лекції.

1.Вірусний гепатит А.-це вірусне інфекційне захворювання з фекально-оральним механізмом передачі та переважним ураженням печінки і травного каналу.

Г.А належить до великої групи вірусних гепатитів що етіологічно, епідеміологічно та патогенетично є неоднорідною. До її  складу входять також гепатити В,С,Е, F та G.

2.Актуальність Г.А,раніше відомий як інфекційний гепатит,катаральна жовтяница,інфекційний епідемічний гепатит,або хвороба Боткіна,характеризується повсюдним поширенням високим рівнем захворюваності,і є серйозною проблемою для практики охорони здоров’я  багатьох країн світу. На Г.А  хворіють люди всіх вікових груп. Г.А найчастіше серед дорослих.

3.Етіологія-вперше вірус гепатиту А(ВГА) був виявлений у 1973амереканськими вченими S.Ieinstone, F.Kapikian,R.Furcell за допомогою імунної електронної мікроскопії.

4.Патогенез Г.А – захворювання,при якому вірус потрапляє в організм людини за допомогою фекально-орального механізму передачі через слизову оболонку травного каналу,далі проникає у регіональні лімфатичні вузли,а потім-через портальну вену в печінку,де продукується в гепатоцитах. Репродукція вірусу в чутливих клітинах призводить до втрати функції та їх руйнування,бо вірус чинить пряму цитопатогенну дію  на гепатоцит.

ВГА має високу імуногенність і уже з перших днів захворювання індукує імунні реакції організму,внаслідок чого блокується подальша репродукція ВГАй організм звільняється від вірусу. Це буває,як правило,на 2-3-му тижні жовтяничного періоду.

У більшості випадків клінічний перебіг ГА легкий або середньої важкості,без ускладнень і переходу в хронічну форму .Важкі форми ГА складають 3-5%. Частота  летальних випадків при ГА не перевищує 0,005-0,1%.

5.Сприятливість.До ГА сприйнятливі за певних умов усіх люди,які раніше зустрічалися зі збудником.

6.Джерело збудника інфекції є хвора людина з будь-якими формами перебігу інфекційного процесу,найбільшу епідемічну небезпеку становлять хворі з без жовтяничними або субклінічним перебігом, що спостерігається досить часто,особливо у дітей.

7.ВІЛ-інфекція-це вірусний антропоноз із епідемічним поширенням,який характеризується глибоким порушенням клітинного імунітету внаслідок руйнування Т-лімфоцитів,що призводить до приєднання  різних вторинних інфекцій і новоутворень. Клінічна форма інфекції зветься синдром набутого імунодефіциту - СНІД.

8.Внутрішьо лікарняна інфекція.Захворюванність на внутрішньо шпитальні інфекції завдають шкоди здоров’ю людей,ускладнюють лікувальний процес і призводять до великих економічних збитків.

                                    Література.

1.М.А Анлрейчин. В.С Копча. «Епідеміологія» Тернопіль «Укрмедкнига».2000р.Підручник для студентів вищих медичних закладів освіти I-II рівнів акредитації.

2.К.М.Синяк. В.М Гирін «Епідеміологія з основи медичної паразитології». Київ. « здоров’я ».2001р.Підручник для студентів вищих медичних навчальних закладів I-IIрівнів акредитації.стр.397-407;стр.432-453;стр 513-524.

                                  

                                      М.Лисичанськ

                                             2021р

 

 

 

 

Лекція № 7

 

Тема: Вірусні гепатити В. С. Д. ВІЛ-інфекція. Внутрішньо лікарняна інфекція.

 

Гепатити В. С. Д-це вірусні антропонози з гострим або хронічним перебігом, які характеризуються ураженням печінки, інтоксикацією, порушенням обміну речовин, частою жовтяницею.

 

Етіологія. Збудник гепатиту В - крупний ДНК-вірус. Віруси гепатиту В відзначаються дуже високою резистентністю. Вони легко витримують високi та низькі температури, висушування, ультрафіолетове опромінення, у цiльнiй крові та її препаратах (плазма, еритроцитарна маса, фібриноген) зберігаються роками. Руйнуються лише при тривалому (60 хв) замочуванні у свіжому 3% розчині хлораміну, в лужному середовищі, під дією фенолу, перекису водню.

 

Збудник гепатиту С - дрібний РНК-вірус. У сироватці крові зберігає інфективність протягом 6 років. Чутливий до дії хлороформу, ультрафіолетового випромінювання. Гепатит Д спричиняється дефектним РНК-вірусом, який неспроможний до самостійного розмноження і потребує участі вірусу-помічника, яким виступає вірус гепатиту В.

 

Джерело збудника. Є хворі на гострий чи хронічний вірусний гепатит, а також носії вірусів. Заразність - наприкінці інкубаційного періоду, протягом

початкового (перед жовтяничного) і всього періоду розпалу ( всього 3-4 тижня). Частина перехворілих (1-5%) ще багато років (часто довiчно) залишається носіями вірусу.

 

Особливу епідеміологічну небезпеку несуть кров та її препарати (плазма, еритроцитна маса, фібриноген, протромбін) донорів.

Механізм і шляхи передачі. Єдиний реальний механізм передачі гепатитів В, С й Д- контактно-рановий, шлях передачі -парентеральний.

 

 Прояви епідемічного процесу. Гепатити В, С і Д поширені у всіх країнах світу. Рівень захворюваності суттєво залежить вiд рiвня медичної допомоги й освіченості населення. Ці хвороби називають ганьбою медиків.

 

Через особливості реплікації вірусів гепатиту Д вiн завжди перебігає у поєднанні з гепатитом В. появляється поодинокими або (рідше) груповими спалахами. Не мають чіткості сезонності.

Основні напрямки епідеміологічного обстеження. Уточнюють час захворювання і появи жовтяниці. З'ясовують, чи не отримував хворий у продовж останніх 6 міс. парентеральних маніпуляцій (переливання крові та її препаратів, iн'єкцiй медикаментiв, діагностичних та хірургічних маніпуляцій з порушенням цілісності шкіри чи слизових оболонок).

 

У діагностиці вирішальне значення має виявлення антигенів вірусів і антитіл до них у сироватці крові за допомогою імуноферментного методу.

Протиепідемічні заходи.

На джерело інфекції:

 

1. Виявлення та ізоляція хворих, санація вірусоносіїв;

2. Встановлення спостереження за контактними особами протягом

3 міс. після припинення контакту;

3. Виписування реконвалесцентів зі стаціонару за умови їх клінічного одужання і нормалізації біохімічних показників (усіх реконвалесцентів впродовж 2-4 тижнів вважають тимчасово непрацездатними);

4. Встановлення диспансерного спостереження за перехворілими;

5. Суворе стеження за дотриманням правил відбору донорів (комплексне обстеження на маркери вірусів гепатитів В, С, Д, усування від донорства осіб, які перенесли вірусний гепатит, хворих на хронічні гепатити, колишніх реципієнтів крові та її препаратів, наркоманів і алкоголіків, кров від одного донора рекомендовано переливати лише одному реципієнту);

 6. Періодичне (через 6 міс.) обстеження медичного персоналу,

який належить до груп підвищеного ризику інфікування, на наявність маркерів вірусних гепатитів.

На механізм передачі:

1. Різко обмежують показання до переливання крові та її препаратів;

 

2. Рекомендують використовувати лише одноразові інструменти (шприц, голки, система для переливання, скарифікатори, тощо), а якщо це неможливо, то забезпечити якісну стерилізацію медичного інструментарію;

 

3. Здійснюють систематичну дезінфекцію робочих столів, посуду та підлоги в клінічних лабораторіях і на станціях переливання крові;

 

4. Забезпечують медичний персонал, який безпосередньо контактує з кров'ю та iншими біологічними тканинами чи донорськими препаратами, індивідуальними засобами захисту

(гумові рукавички, халати, спеціальні маски чи окуляри для захисту очей).

 

На сприйнятливість:

1. Специфічна профілактика гепатиту В

2. Використання екстреної пасивної профілактики гепатиту В гомогенним імуноглобуліном (у разі ймовірного інфікування).

 

ВІЛ-ІНФЕКЦІЯ - - це вірусний антропоноз iз епідемічним

поширенням, який характеризується глибоким порушенням клітинного імунітету внаслідок руйнування Т-лімфацитів, що призволить до приєднання різних вторинних інфекцій і новоутворень. Клінічно маніфестна форма інфекції зветься синдромом набутого імунодефіциту СНІД.

 

Етіологія. Збудником є РНК-вірус або ВІЛ (вірус імунодефіциту людини). ВІЛ стійкий до іонізуючої радіації та ультрафіолетового випромінювання, проте дуже чутливий до нагрівання, ефіру, звичайних дезінфектантів. Досить швидко iн активується при температурі 56ºС, а при 80-100ºС знешкоджується за 5 хвилин.

 

 Джерело збудника. ВІЛу є інфіковані люди (хворі і вірусоносії), які заразні протягом усього наступного життя.

 

 Механізм і шляхи передачі. ВІЛ-інфекція подібно гепатитів В, С, Д, передається лише через контактно-рановий механізм, який реалізується такими шляхами:

-при статевому контакті (основний шлях) і штучному заплідненні

-при переливанні крові та деяких її препаратів, пересадці донорських органів, оперативних втручаннях; під час парентеральних медичних маніпуляцій інструментами, забрудненими кров'ю ВІЛ-інфікованих осіб;

-від інфікованих вагітних через плаценту до плоду (вертикально).

 

 Прояви епідемічного процесу. Відповідно до шляхів зараження, виділяють такі групи підвищеного ризику зараження ВІЛом:

1. Гомосексуальнi бiсексуальні чоловіки;

2. Повії;

3. Особи з невпорядкованими статевими зв'язками;

4. Парентеральнi наркомани;

5. Особи, яким здійснювали переливання крові, пересадку органів, оперативні втручання, частi iн'єкції ліків;

6. Статеві партнери хворих на ВІЛ-інфекцію і вірусоносіїв;

7. Діти, народженi вiд iнфiкованої матеріматері

8. Професійне зараження медичного персоналу: хірургів, акушерiв, травматологів, працівників лабораторiй, станцій переливання крові.

 

Основні напрямки епідеміологічного обстеження.

1. З'ясовують можливе джерело і шляхи передачі інфекції.

2. Лабораторна діагностика спрямована на виявлення у сироватці крові антитіл до ВІЛу, якi з являються вже через 1 мiсяць після зараження.

 

 Протиепідемічні заходи спрямовані на нейтралізацію джерела збудника та шляхів його передачі. Для цього ВООЗ розробила глобальну програму боротьби з ВІЛ-інфекцією, а в Україні запропоновано Національну програму і прийнято Закон «Про запобігання захворюванню на СНІД». Боротьбу з ВІЛ-інфекцією координує Міністерство охорони здоров'я.

 

На джерело інфекції:

 

1. хворих та інфікованих якомога раніше виявляють і беруть на облік з метою лікування і диспансерного спостереження.

2. iнфiковані зобов'язані утримуватися від сексуальних зв'язків, вони не можуть бути донорами крові, сперми, інших тканин, при зверненi за медичною допомогою повинні повідомляти медичних працівників про інфікованість

3. обстеженню на ВІЛ-інфекцію підлягають усі донори крові, плазми, інших біологічних тканин і рідин (обов'язково), а також вагітні (за їх згодою). Інші люди, в тому числі особи з групи ризику статевого зapaжeння, iн'єкційні наркомани, хворі з клінічними показаннями, особи з епідемічних осередків обстежують ся добровільно.

 

На механізм передачі:

1. лабораторії СНІДу і спеціалізовані клінічні відділення працюють з додержанням відповідного протиепідемічного режиму

2. медичним працівникам, які мають професійний контакт з кровю та iншими біологічними тканинами треба дотримуватися правил асептики, антисептики й використовувати індивідуальні засоби захисту: гумові рукавички, стерильнi халати та засоби захисту очей.

На сприйнятливість:

Вакцині тільки розробляються.

 

ВНУТРІШНЬО ЛІКАРНЯНІ ІНФЕКЦІЇ.

Захворюваність на внутрішньо шпитальні  iнфекцiï характеризуються неухильною тенденцією до зростання. Ці хвороби завдають шкоди здоров'ю людей, ускладнюють лікувальний процес і призводять до великих економічних збитків.

 

Серед основних причин почастішання внутрішньошпитальних інфекцій виділяють:

 

1. У приміщеннях лікарень сконцентрована велика кількість людей з пониженою резистентністю організму;

 

2. Різко зросла кiлькiсть парентеральниï лікувальних xi діагностичних процедур

 

3. ШИРОКЕ і нерідко необґрунтоване призначення антибіотиків і інших хіміопрепаратів призводить до частого формування антибіотико резистентних штампів збудників.

 

4. Дальше погіршення екологічної ситуації, що призводить до послаблення імунної системи людей

5. Погіршення матеріальної бази лікувальних закладів у наслідок iнфляцiйних процесів.

 

  Етіологія: За незадовільного санітарно-епідеміологічного режиму в лікувальних закладах можуть виникати спалахи гострих кишкових інфекцiй, корости, епідермофітії, гепатитів В, С, Д, ВІЛ-інфекції, правця новонароджених та ін.

  Механізми передачі збудників можна поділити на природні (типові для конкретної інфекції) та артифіціальні (штучні). До природних належать чотири основні механізми зараження ( Фекально-оральний, крапельний, трансмісивний і контактний), а також інфікування матері ( вертикальний шлях).

  Артифiцiальний механізм реалізується через iнгаляцiю, iн'єкції, трансфузії, інструментальнi лiкувальнi та діагностичні процедури тощо.

  Першорядне значення у профілактиці внутрішньошпитальний iнфекцiй має суворе дотримання закладами санітарно-гігієнічних, протиепідемічних норм і правил. i