Викладач Радченко І.І. Предмет «Дерматологія та венерологія», 30.03.2022 р. группа 4 - А л/с, Тема. «Гнійничкові захворювання шкіри (піодермії). Дерматомікози. Дерматозоонози. Вірусні дерматози. Туберкульоз шкіри»

Викладач             Радченко І.І.

Предмет             «Дерматологія та венерологія»

Тема                   «Гнійничкові захворювання шкіри (піодермії).                        Дерматомікози. Дерматозоонози. Вірусні дерматози. Туберкульоз шкіри»

Дата                       30.03.2022 р.

Курс, группа         4 - А  л/с   

 Методична  розробка практичного заняття № 3

Науково – методичне обгрунтування теми.

І. Актуальність теми  визначається тим, що:

     1.1. Дерматози за даними ВООЗ становлять третину інфекційних  дерматологічних  захворювань.   При цьому хворі в 30% випадків тимчасово втрачають працездатність, тому з піодерміями доводиться мати справу медичним працівникам:: лікарям інших  спеціальностей, фельдшерам, медичним сестрам.

     1.2. Від їх своєчасної діагностики значною мірою залежить і ефективність їх лікування. До того ж більшість піодермій характеризується гостро запальним перебігом, ураженням як чоловіків так і жінок, високою захворюваністю в дитячому віці, атиповим перебігом, можливим розвитком багатьох ускладнень.

     1.3. Здебільшого хворі з клінічними проявами піогенного ураження шкіри вперше приходять на консультацію до ФАПу, а потім до поліклініки, а не до ШВД.   І це в той час коли наявна в них патологія становить небезпеку подальшого поширення серед людей при постійному та тісному побутовому з ними контакті.

     1.4. Фактично будь-який медичний працівник має абсолютно реальну загрозу бути інфікованими тим чи іншим патогенним мікроорганізмом у ході своєї професійної діяльності під час обстеження того чи іншого пацієнта, якщо він при цьому не знатиме основних проявів цих специфічних інфекційних хвороб.

            Усе це і зумовлює актуальність знання клінічних проявів піогенних висипань не тільки дерматовенерологами, а й  фельдшерами, медичними сестрами, від яких нерідко залежить як своєчасне усвідомлення пацієнтом необхідності лікування у  лікаря-фахівця, та і запобігання подальшому розвитку ускладнень.

ІІ. Навчальна  мета.

 2.1. Знати:

-          Сучасне поняття про етіологію та патогенез піодермій;

-          Шляхи та ймовірні умови інфікування піогенною мікрофлорою;

-          Чинники, що сприяють розвитку дерматозів;

-          Класифікацію та загальні особливості піогенного ураження;

-          Загальний перебіг і клінічну картину піодермій;

-          Клінічні різновиди їх перебігу;

-          Особливості піогенного ураження слизових оболонок;

-          Клінічну картину типових проявів типових проявів стрептодермій;

-          Характерні клінічні особливості стафілодермій;

-          Діагностику  та диференціальну діагностику цих дерматозів;

-          Принципи терапії та профілактики піогенних уражень.

2.2. Уміти:

-          Цілеспрямовано зібрати загальний та епідеміологічний анамнез у хворого із вищевказаною патологією та провести його всебічне обстеження;

-          Деонтологічно виражено вести себе з хворими, його рідними;

-          На основі результатів обстеження встановити  попередній клінічний діагноз з урахуванням особливостей психологічного  статусу;

-          У разі потреби пояснити хворому, як правильно виконувати місцеві процедури;

-          Проводити епіляцію волосся в разі непаразитарного сикозу: підстригання та гоління волосся в ділянці ураження;

-          Проводити обробку здорової шкіри, прилеглої до вогнища піодермії;

-          Правильно оформляти документацію та надсилати екстрене повідомлення;

-          Роз’ясняти хворому раціональну тактику його поведінки в ході подальшого лікування та диспансерного спостереження;

-          Професійно проводити санітарно-освітню роботу.

2.3. Оволодіти практичними навичками:

-     збирання анамнезу з наступним проведенням детального клініко-лабораторного  обстеження хворого;

-     встановлення попереднього клінічного діагнозу;

-     узяття матеріалу з висипки для мікроскопічного дослідження;

-      проведення диференціальної діагностики;

-     заповнення спеціальної медичної документації на хворого.

 

ІІІ. Виховна  мета.

          Виховувати в медичних працівників професійний підхід до хворих з піогенними проявами на тілі під час з’ясування їх анамнезу, отримання інформації стосовно побутових контактів та наступного клінічного обстеження.

         При обстеженні хворого та лікуванні враховувати не тільки клінічні особливості захворювання, а й індивідуальні психологічні особливості реагування хворого на цю специфічну інфекційну патологію.

         Акценувати увагу на соціальних та санітарно-епідеміологічних аспектах розвитку та поширення цих захворювань.

 

ІУ. План заняття.

1.    Піодермії ( гноячкові хвороби шкіри) – це захворювання, що виникає унаслідок проникнення в шкіру та її придатки гноєродних мікроорганізмів.

2.    Особливості піодермій:

-          значна поширеність серед населення;

-          заразність для оточуючих, особливо в дитячих колективах;

   -    Мінливість первинного ( на здоровій шкірі) і вторинного ( внаслідок приєднання інших захворювань) розвитку.

3. Етіологія:

   -  піококи – стафілококи і стрептококи;

   -  синьогнійна паличка;

   - вульгарний протей;

   - кишкова паличка.

4.  Умови, що сприяють розвитку піодермій:

   - поганий гігієнічний догляд за шкірою;

   - забруднення шкірного покрову;

   - травматизація та подразнення шкіри різними чинниками;

   - тривале охолодження  бож перегрівання шкіри ( ціаноз, підвищення потовиділення, мацерація рогового шару епідермісу,  послаблення кислої реакції шкіри);

   - зниження захисних сил організму;

   - порушення функції нервової та ендокринної систем.

5.  Класифікація піодермії.

     1. Стафілодермія :

  а)  Поверхнева;

  - остіофолікуліт;

  - фолікуліт;

  - сикоз;

  - перипорит;

  - пухирчатка новонароджених.

 б) Глибока:

  - фурункул;

  - карбункул;

  - гідраденіт;

  - псевдофурункульоз.

ІІ. Стрептодермія:

1. поверхнева  -  імпетиго;

  2. глибока  -  звичайна ектима.

ІІІ. Стафілострептодермія ( хронічна, атипова піодермія).

1.      Глибока виразкова піодермія.

2.      Шанкриформна  піодермія та інші.

 

Шановні студенти !

Бажаю Вам здоровья, удачи, можливості справлятися з завданням теми практичного заняття.  З лекцією за темою «Гнійнічкові захворювання шкіри» Ви, шановні  майбутні колеги, ознайомилися. 

Відповіді на тести теми прошу відправляти на мій телефон за номером   -  0952047723

         Література

Л.С. Новосад та інші «Шкірні та венеричні хвороби». Підрічник для студентів вищих медичних навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації. Київ. «Медицина». 2008 р. стор. 70-95;   1777 – 185.

М.В. Шегедин,  Т.О. Нужна  Київ.  ВСВ. Р.«Медицина».2010р.

стор. 279 -286.

                                        Гнійничкові і паразитарні захворювання-

 1.У дівчинки та хлопчика з однієї сім-ї на шкірі обличчя жовто-бурі кірочки, кількість з яких збільшується. Під ними гній, ерозії. Яку хворобу слід діагностувати:

А   Кандидоз

В   Фурункул

С   Дерматофітію

Д   Імпетиго

Е   Дерматит ?

2.У дитини віком 6 років – імпетиго. Яку мазь застосуємо:

А   Синафлан

В   Лінімент синтоміцину

С   Герпевір

Д   Преднізолонову

Е   Клотримазол ?

3.У дівчинки віком 4 роки – фупункульоз. Яку групу препаратів застосовуємо:

А   Нестероїдні протизапальні препарати

В   Протигрибкові

С   Антибіотики

Д   Сечогінні

Е   Кортикостероїди ?

4.У дитини віком 3 роки свербіж, висипка на кистях, долонях і півошвах у вигляді червоних набряклих вузликів. Свербіж посилюється вночі. Яке захворювання слід запідозрити:

А   Екзему

В   Дерматит

С   Псоріаз

Д   Коросту

Е   Червоний плоский лишай ?

5.У хлопчика віком 7 років – короста. Яку мазь застосовуємо:

А   Стрептоцидову

В   Синтоміцинову

С   Бензилбензоатову

Д   Герпевір

Е   Преднізолонову ?

6.У чоловіка віком 25 років – короста. Який засів застосуємо:

А   Стрептоцидову мазь

В   Синтоміцинову мазь

С   Герпевір

Д   Спрегаль

Е   Преднізолонову мазь

7.У чоловіка віком 25 років -

А   Стрептоцидову мазь

В   Синтоміцинову мазь

С   Герпевір

Д   Бензилбензоатову 

Е   Преднізолонову ?

8.Хворий віком 16 років відчуває свербіж у ділянці лобка, шкіра не змінена. Про яку хворобу слід подумати:

А   Лобковий педикульоз

В   Червоний плоский лишай

С   Екзема

Д   Контагіозний молюск

Е   Деоматит ?

9.У дитини віком 7 років поширене  імпетиго. Окрім того, виражений свербіж, що постлюється після 21-ї години. Про яку ще хворобу слід подумати:

А   Екзема

В   Короста

С   Дерматит

Д   Герпетиформний дерматит

Е   Червоний лишай

10.Хвора віком 31 рік скаржиться на свербіж голови. Шкіра не змінена. Яку хворобу слід запідозрити:

А   Короста

В   Педикульоз голови

С   Екзема

Д   Дерматит

Е   Псоріаз ?

11.Для лікування корости в дитини віком 4 роки застосовують:

А   Сірчану мазь 33%

В   Суспензію бензилбензоату  20%

С   Мазь бензилбензоату  25%

Д   Тетрациклінову мазь  20%

Е   Суспензію бензилбензоату  10%

12.Для пікування корости в дорослих використовують:

А   Сірчану мазь 3%

В   Суспензію бензилбензоату  10%

С   Мазь бензилбензоату  10%

Д   Тетрациклінову мазь  20%

Е   Суспензію бензилбензоату  20%