02.12.20 3 А с/с Медсестринство в акушерстві Лекція Тема: АНОМАЛІЇ ПОЛОГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

 

АНОМАЛІЇ ПОЛОГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

 

Аномалії пологової діяльності — стан, при якому частота, тривалість, ритм і сила переймів та потуг не забезпечують динамічного, у межах фізіо­логічних параметрів часу, просування плода та зганяння його без порушення біомеханізму пологів.

Можливі розлади кожного із показників скоротливої діяльності матки — її тонусу, ритму, частоти і координації скорочень, інтервалів між переймами, потугами, тривалості пологів.

Класифікація:

1)    удавані перейми;

2)    первинна слабкість пологової діяльності;

3)    вторинна слабкість пологової діяльності;

4)    інші види слабкості пологової діяльності;

5)    стрімкі пологи;

6)    гіпертонічні, некоординовані та затяжні скорочення матки;

7)    інші види порушення пологової діяльності;

8)    порушення сили пологової діяльності, неуточнене. Затяжні пологи: затяжний перший період пологів, затяжний другий період пологів, затяжні пологи, неуточнені;

9)    затримка народження другого плода із двійні, трійні і т. д.

Клінічна класифікація аномалій пологової діяльності (ВООЗ, 1995)

Первинна слабкість пологової діяльності: відсутність прогресуючого роз­криття шийки матки; первинна гіпотонічна дисфункція матки.

Вторинна слабкість пологової діяльності: припинення переймів в активній фазі пологів; вторинна гіпотонічна дисфункція матки.

Інші види аномалій пологової діяльності: атонія матки; хаотичні перейми; слабкі перейми.

Стрімкі пологи. Гіпертонічні, некоординовані і затяжні скорочення матки: дистоція шийки матки; дискоординована пологова діяльність; гіпертонічна дисфункція матки; тетанічні скорочення.

Прелімінарний фізіологічний період характеризується нерегулярним, слаб­ким переймоподібним болем унизу живота та в попереку, що виникає на тлі нормального тонусу матки при зрілій шийці (шкала Бішопа). Тривалість фізіологічного прелімінарного періоду становить 6—8 год.

 

УДАВАНІ ПЕРЕЙМИ

(ПАТОЛОГІЧНИЙ ПРЕЛІМІНАРНИЙ ПЕРІОД)

 

Удавані перейми тривають понад 6 год, до 24—48 год, характеризують­ся нерегулярним, різної тривалості та інтенсивності переймоподібним болем унизу живота, у ділянці попереку та крижів. Тонус матки підвищений, але перейми непродуктивні, оскільки відсутня динаміка розкриття шийки матки. Жінка тривалий час не спить, виснажується. Відсутність розкриття шийки матки за шкалою Бішопа протягом 4 год свідчить про псевдопологи.

Патологічний прелімінарний період спостерігається в жінок з функціо­нальними змінами регуляції ЦНС (страх перед пологами, невроз), нейроцир­куляторною дистонією, порушеннями функції ендокринної системи, вегета­тивними розладами. Патологічний прелімінарний період може безпосередньо переходити у слабкість пологової діяльності.

Лікування:

-         седативні, заспокійливі засоби (діазепам до ЗО мг на добу внутрішньо­венно; 1 мл 2 % розчину промедолу);

-         за умови неефективності — одноразове застосування токолітичної те­рапії Р₂-адреноміметиками (гексопреналін 25 мкг (5 мл) розводять у 500 мл ізотонічного розчину натрію хлориду і вводять внутрішньовенно краплинно повільно — 10—15 крапель/хв) з урахуванням протипоказань;

-         підготовка до пологів — шляхом інтравагінального введення проста­гландину Е₂.

Протипоказання до застосування р₂-адреноміметиків: гіперчутливість; пе­редчасне відшарування плаценти; маткова кровотеча; ендометрит; серцево- судинні захворювання, які супроводжуються тахікардією або порушеннями серцевого ритму; міокардит; вади мітрального клапана; стеноз аорти; тяжкі ураження печінки та нирок; гіпертиреоз; глаукома.

Побічна дія Р₂-адреноміметиків: біль голови; запаморочення; тремор; тахі­кардія; шлуночкова екстрасистолія; біль у серці, зниження АТ; гіпокаліємія, зниження діурезу; набряки.

У новонародженого можливі гіпокаліємія й ацидоз.

У разі виникнення тахікардії в роділлі (понад 100 за 1 хв) показані вера- паміл та препарати калію.

Об'єм інфузійної терапії не має перевищувати 1,5 л на добу.

Уведення глюкокортикоїдів на тлі інфузії гексопреналіну може спричи­нити набряк легень у роділлі.

Гексопреналін зменшує ефективність глюкозознижувальних препаратів.

Протипоказання до застосування простагландинів: органічні захворювання серця; захворювання органів дихання (бронхіальна астма, алергійний бронхіт, емфізема, бронхоектатична хвороба, туберкульоз); виразкова хвороба шлун­ка, виразковий коліт; тяжкі порушення функції нирок та печінки; глаукома; епілепсія; тиреотоксикоз; захворювання крові (серпоподібно-клітинна анемія, коагулопатія); системні захворювання сполучної тканини; інфекції нижніх від­ділів статевих органів; алергія на простагландин Р₂; оперована матка (кесарів розтин, консервативна міомектомія), міома, аномалії розвитку матки.

Не використовувати естрогени та простагландин Г_2а з метою підготовки до розродження!

Діагноз аномалій пологової діяльності встановлюють після динамічного спостереження за роділлею протягом 8 год у латентній фазі і 4 год в активній фазі порівняно із графіком розкриття шийки матки і просування передлеглої частини пологовими шляхами згідно з нормальною партограмою.

 

СЛАБКІСТЬ ПОЛОГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

 

Слабкість пологової діяльності — характер пологової діяльності, при якому перейми мають недостатню силу і тривалість, проміжок часу між ними збільшу­ється; при цьому сповільнюються згладжування і розкриття шийки матки та про­сування голівки плода по пологових шляхах у перший або другий період пологів.

Лікування. За відсутності протипоказань застосовують медикаментозні схеми стимуляції пологової діяльності.

Умови призначення утеротонічних засобів: відсутність плодового міхура; відповідність розмірів плода і таза матері.

Протипоказання до призначення утеротонічних засобів: клінічно й анато­мічно вузький таз; оперована матка; аномальні положення та передлежання плода; дистрес-синдром плода; повне передлежання плаценти; передчасне відшарування нормально та низько розташованої плаценти; стриктури піхви; відновлений розрив промежини III ступеня; дистоція, атрезія, рубцеві зміни шийки матки; гіперчутливість.

Методика введення окситоцину для лікування слабкості пологової діяльнос­ті. З метою внутрішньовенної інфузії 1 мл окситоцину (5 ОД) розчиняють у 500 мл ізотонічного розчину натрію хлориду. Обов'язково катетеризують лік­тьову вену для забезпечення активної поведінки роділлі. Починають уводити зі швидкістю 6—8 крапель/хв (0,5—1,0 мОД/хв). У разі досягнення ефекту через 30 хв швидкість уведення не змінюють. У разі відсутності ефекту швид­кість уведення збільшують кожні 30 хв на 6 крапель/хв (0,5 мОД/хв). Макси­мальна швидкість уведення не має перевищувати 40 крапель/хв.

Критерієм досягнення регулярної адекватної пологової діяльності без гі- перстимуляції матки вважається наявність 4—5 маткових скорочень за 10 хв на тлі тривалості скорочень 40—50 с. Пологостимуляцію проводять одночасно зі спостереженням за станом плода.

Методика введення простагландинів для лікування слабкості пологової діяль­ності. Простагландин Е₂ у латентній фазі пологів. Для внутрішньовенної інфузії 0,75 мл (1 ампула) простагландину Е₂ (випускається у вигляді концентрату для інфузій) розчиняють у 500 мл ізотонічного розчину натрію хлориду, уводять краплинно. Початкова швидкість інфузії, яку підтримують не менше ніж 30 хв, становить 5—8 крапель/хв. При досягненні ефекту швидкість уведення залиша­ється без змін. У разі відсутності ефекту швидкість уведення збільшують щого­дини до отримання ефекту, але не більше ніж до 25—30 крапель/хв (табл. 8.3).

Простагландин в активній фазі пологів. Для внутрішньовенної інфузії 5 мг простагландину Р_2а розчиняють у 500 мл ізотонічного розчину натрію хлориду і вводять краплинно зі швидкістю 6—8 крапель/хв. Початкова швид­кість інфузії, яку підтримують не менше ніж 30 хв, становить 5—8 крапель/хв. При досягненні ефекту швидкість уведення залишається без змін. За відсут­ності ефекту швидкість уведення збільшують щогодини до отримання ефекту, але не більше ніж до 25—30 крапель/хв.

Ускладнення. Передозування призводить до гіпертонусу матки, скорочен­ня набувають характеру судом, погіршується матково-плацентарний крово­обіг, розвивається гіпоксія плода; зростають загроза відшарування плаценти, ризик пологової травми та необхідність хірургічного втручання за невідклад­ними показаннями.

 

НАДМІРНО СИЛЬНА ПОЛОГОВА ДІЯЛЬНІСТЬ

 

Надмірно сильна пологова діяльність розвивається раптово. Сильні пере­йми відбуваються через короткий проміжок часу, частота скорочень матки перевищує 5 протягом 10 хв, що сприяє швидкому та повному розкриттю маткового вічка.

Швидкими вважають пологи, що тривають до 6 год при першій вагітнос­ті і до 4 год при повторній, стрімкими — відповідно до 4 та до 2 год. Вони призводять до виникнення травм у матері та плода (глибокі розриви шийки матки, піхви, промежини, передчасне відшарування нормально розташованої плаценти, гіпотонічна кровотеча, розрив пупкового канатика, крововилив у головний мозок, кефалогематоми).

Лікування полягає в немедикаментозному коригуванні сили і частоти пе­реймів. Роділля повинна лежати на боці, протилежному позиції плода.

При розкритті шийки матки до 6 см та за відсутності протипоказань для зменшення інтенсивності пологової діяльності застосовують ТОКОЛІЗ Р₂- адреноміметиками, які покращують матково-плацентарний кровотік і стан плода.

Для проведення токолізу гексопреналін 25 мкг (5 мл) розводять у 500 мл ізотонічного розчину натрію хлориду і вводять внутрішньовенно краплинно повільно, починаючи з 8 крапель/хв, доводячи до 10—15 крапель/хв, не пере­вищувати частоту введення 15—20 крапель/хв, під спостереженням за актив­ністю переймів.

 

ДИСКООРДИНОВАНА ПОЛОГОВА ДІЯЛЬНІСТЬ

 

Дискоординована пологова діяльність — порушення координації скоро­чень різних відділів матки. Клінічна картина характеризується гіпертонусом нижнього сегмента, нерегулярними, сильними, різко болючими переймами і нагадує таку при загрозі розриву матки.

Клінічні ознаки дискоординованої пологової діяльності: біль; порушення ритму переймів; набряк та відсутність динаміки розкриття шийки матки; упо­вільнення або відсутність просування голівки; відсутність синхронної хвилі

скорочень у різних відділах матки; гіпертонус нижнього сегмента матки (зво­ротний градієнт); судомоподібні перейми (тетанія матки); дистоція шийки матки.

Лікування проводять залежно від причини дискоординації пологової ді­яльності: пролонгована епідуральна анестезія; проведення токолізу (гексопре- налін 25 мкг (5 мл) розводять у 500 мл ізотонічного розчину натрію хлориду і вводять внутрішньовенно краплинно повільно, починаючи з 8 крапель/хв, не перевищуючи швидкість 15—20 крапель/хв, під спостереженням за актив­ністю переймів).

На всіх етапах лікування аномалій пологової діяльності слід проводи­ти спостереження за станом плода та здійснювати немедикаментозну про­філактику гіпоксії плода — зміну положення тіла роділлі, регуляцію дихання.

У III період пологів застосовують активну тактику ведення. За наявності протипоказань до корекції пологової діяльності в разі неефективності меди­каментозної корекції аномалій пологової діяльності методом розродження є операція кесаревого розтину.